Коли римський імператор Костянтин I узаконив християнську громаду (313), у прихильників раніше гнаної віри з’явилася можливість розгорнути будівництво власних культових будівель. За зразок нового храму була взята базиліка – тип будови, призначений для судочинства, торгових угод, зборів і такий, що найменше нагадував язичницьке святилище. У IV-V століттях на території Римської імперії з’являються оригінальні храмові споруди ранньохристиянської архітектури. Серед них зберігся до наших днів так званий мавзолей Галли Плацидії у Равенні (бл. 440) – хрестоподібна цегляна будівля (12,75 X 10,25 м) з куполом, захованим у квадратній вежі над перехрестям.

У 1577 році цікаві підлітки просунули палаючу свічку крізь щілину в саркофаг, що стоїть у вівтарній ніші, на стіні якої зображений мученик, який йде на вогнище – святий Лаврентій. Пожежа, що спалахнула від свічки, назавжди забрала таємницю гробниці, де нібито лежала мумія правительки Західної Римському імперії (Галла Плацидія померла у 450 році в Римі).

Скромний зовнішній вигляд Равеннської капели (невелика церква, каплиця, нині – музеї) контрастує з її багато декорованим мозаїчним інтер’єром, що, згідно з етики первісного християнства, повинно говорити про переважання внутрішнього змісту (душі) над зовнішньою формою (тілом). Християнська символіка виявляє себе і в оздобленні храмових склепінь.

Темно-синім нічним небом здається купол, в центрі якого блищить золотий хрест, оточений кільцями блискучих зірок. По краях «небосхилу», який згодом стане традиційним для християнського зодчества, – символи євангелістів: лев (Марк), орел (Іоанн), тілець (Лука), крилата людина (Матвій). У купольних нішах – фігури апостолів. У лівій руці Петра – ключ, християнський атрибут «влади від Бога». У ніг апостолів чаші з водою і голуби, які уособлюють людські душі, що здобули спокій. Подібне зображення птахів зустрічається і в античній мозаїці римського Капітолію.

«Гілки» хрестоподібного приміщення мають склепіння стелі, під якими стоять три безіменних саркофага. Північний і південний люнети (обрамлені арками частини стін) прикрашені мозаїкою, однаковою по композиції: олені у джерел – символи неофітів, долучених до таїнств християнської релігії. Це своєрідна ілюстрація до рядків з 41 псалма: «Як лине той олень до водних потоків…»

Мозаїка люнета над входом до храму зображує гірський пейзаж, на тлі якого, в оточенні білих овець, фігура сидячого на камені пастуха – «Доброго пастиря». Цей молодий римлянин – алегорія Христа, іконописний лик якого – бородатий, східного типу – складеться у Візантії лише до XII століття.

Мозаїка, що переливається синьою, золотою, червоною смальтою, в яку одягнені склепіння і стіни капели нагадує сюжетами і манерою їх виконання мистецтво часів катакомб.

Залишаючи «мавзолей», із задоволенням вдихаєш свіжість зеленого дворика. Кам’яна огорожа немов захищає від шуму сучасної Равенни світ, яким, висловлюючись словами Олександра Блока, нині спочиває «у сонної вічності в руках».

Автор: Вадим Розов.