Образ шейха Юсуфа Хамадані, мабуть, самий незвичайний і складний в хорезмській агіології. На перший погляд, все, як годиться: до лику мусульманських святих зарахований шанований подвижник, далеко не рядовий суфійський шейх, а засновник середньоазіатської школи містицизму. Але це тільки на перший погляд. Незвичайне починається вже з того сайлі, який описаний в минулій статті, з усіма притаманними йому загадковими компонентами. Уявна усипальниця Юсуфа Хамадані виявляє древню основу культу, на якій він, власне, прищепився і отримав подальший розвиток: усипальниця ця була свого роду Меккою, куди прагнули з усього Хорезма люди з хворою психікою, сподіваючись отримати тут зцілення.

Душевнохворих привозили і на інші мазери Хорезма, але мазар Юсуфа Хамадані був, так би мовити, «спеціалізованою лікарнею». Ось що розповів з цього приводу вже згадуваний житель Беш – Мерго Юнусджан: «Шейх Юсуф Хамадані – цілитель божевільних («джіні»). Це – його спеціальність. Якщо до Султан-бобо на рік трьох-чотирьох божевільних привозять, то сюди на місяць – 40-50 осіб, з Куня, Ургенча, Кунграда, з Ташкента. Вони живуть тут навколо мазару в землянках або у знайомих в кишлаку. Буйних привозять зв’язаними».

Джамал Махмудов з кишлаку поблизу Шават розповідав: «Коли привозять до Юсуфа Хамадані джіні, шейх мазару вміє підійти до таких хворих, на буйних він накладає ланцюги. Деякі джіні відразу ж ідуть: це значить, що святий не побажав надати допомогу, а кого він хоче вилікувати, ті залишаються. З них ланцюзі не сороковий день спадають самі; такий джіні після відвідує мазар вже з власної волі. Біля хворих ніхто не читає молитви; взагалі в таких випадках не моляться. Шифо (зцілення) приходить від перебування на Мазарі. Хворі сидять на землі, їм дають їжу і воду, якщо святий захоче, хворий вилікується …». Багато ми чули розповідей старих про випадки зцілення душевнохворих на Мазарі Юсуфа Хамадані.

Зібрані в Хорезмі матеріали ясно показали, що культ Юсуфа Хамадані тісно пов’язаний з комплексом домусульманських вірувань і обрядів, який ми називаємо шаманством (безумовно, він сьогодні різко деградував, проте його не можна вважати остаточно зжитим). Більш того, Юсуф Хамадані, цей шановний суфійський шейх, перетворений на піра – покровителя шаманів і людей, що страждають різними нервовими розладами, психічно неповноцінних. Хочу тут нагадати про вельми незвичайне повір’я, яке виділяє Юсуфа Хамадані серед численних святих Хорезма: ніби під час сайлі святий виходить зі своєї могили і спостерігає за розвагами присутніх. Повір’я це унікальне і пов’язано, можливо, з особливим характером його культу.

Ось цікава розповідь Вапи Ваісова, що виконував обов’язки шейха навіть не в Мазарі Хамадані, а далеко від нього, на правій стороні Амудар’ї, при Мазарі Султан-бобо:

«Пархани (шамани) тут, на Мазарі Султан-бобо, бувають, але «потія» (благословення) вони тут не отримують. Для цього вони їдуть на мазар шейха Юсуфа Хамадані. Коли людина стає джині – це означає, що джіні і піри «замкнули замок», а ключ від цього замка – Юсуф Хамадані». Приблизно те ж розповідав нам Юнусджан з Беш-Мерго. «Шейх Юсуф Хамадані ще за свого життя підпорядкував своїй волі всіх джинів, пірів і девів, до його могили отримувати благословення приходять шамани, пархани. Буває, що джіні, які лікуються на Мазарі Юсуфа Хамадані, стають фолбінами – шаманами. Під час сну вони чують: «Ти повинен бути фолбіном!»

Ті наші співрозмовники, які представили нам Юсуфа Хамадані як покровителя шаманів, дали, мабуть, саму детальну характеристику системи шаманства з усіх отриманих нами в Хорезмі. Залишається згадати ще про одне свідоцтво. Існує повір’я, що вчителем Юсуфа Хамадані був сам Лукман-хакім, який в ісламі вважається засновником науки лікування. Згідно з переказами, він був сучасником перших людей на землі, і до нього «зійшлися всі лікарські рослини, щоб надати себе в його розпорядження».

Для з’ясування шляхів становлення культу мусульманських святих у Хорезмі культ Юсуфа Хамадані цікавий у двох аспектах. Звичайно, тут має місце вельми банальний процес канонізації відомих суфійських шейхів далекого минулого, що розтягнувся мало не до наших днів, коли до святих зараховувалися і самі що не є рядові ішани, які очолювали дрібні провінційні громади в їх вульгарному варіанті, вже майже позбавленому яких-небудь релігійно-філософських елементів раннього суфізму.

Але інший аспект культу Юсуфа Хамадані куди більш примітний, нехай навіть наші припущення залишаться гіпотезою. Представляється, що в ту епоху, коли завершувалася ісламізація населення Хорезму і оточуючих степів, коли зі свідомості і ритуалів рішуче витіснялися стародавні вірування і впроваджувалися нові об’єкти поклоніння, відповідні мусульманським віровченням, саме цей культ, в силу видатного положення шейха Юсуфа Хамадані та його ролі в релігійному житті народів Середньої Азії, замістив в масштабах Хорезма якийсь великий язичницький об’єкт поклоніння, пов’язаний з культом родючості, з вкоріненими у стародавнього населення Хорезму шаманістськими уявленнями та обрядами.

На цю думку наводить все: і дивне місцезнаходження епіцентру культу – в глухому куті оазису, і незвичний характер святкувань (сайлі) у мазару, що зберегли елементи магічної еротики, і особливо – функціональна специфіка мазару, пов’язана з шаманством, з його ритуалами, що мають на меті зцілення душевнохворих.

Конкретизувати цей древній об’єкт поклоніння вже неможливо. Чи був він одним з божеств маздеїського пантеону, або ще більш архаїчний «великий дух» шаманістичного циклу вірувань, відповісти важко. Представляється ймовірним, що тут колись існувало одне з вогнищ стародавнього культу родючості, того культу, релікти якого в Хорезмі, цьому дійсному заповіднику етнографічної та археологічної архаїки, простежуються повсюдно, в самих різних областях побуту. Можливий і інший варіант: культ Юсуфа Хамадані збігся тут з якимось шаманським центром, святилищем, де шамани проходили ритуал посвяти.

Для певної епохи в історії Середньої Азії така заміна традиційна. Навряд чи підлягає сумніву, що численні святі, піри-покровителі, уявлення про яких були широко поширені не тільки у ремісників, а й взагалі в будь-якому професійному середовищі, зайняли свого часу місце доісламських божеств і духів з аналогічними функціями покровительства, вигнаних зі свідомості і ритуалу в процесі ісламізації населення Середньої Азії.

Автор: Г. Снесарев.