Дерево – сировина чи жива істота?

Дерево – сировина чи жива істота?

дерево

NASA витрачає мільярди на пошук найпростіших форм життя на Марсі. У мене таких грошей немає, тому я пошукаю розум на Землі. О ні, я не візьмуся за критику сучасного суспільства з перерахуванням явищ, які явно суперечать здоровому глузду. Я справді шукатиму розум. Альтернативний, інший.

Чи є нейрони єдиним вираженням та механізмом розуму на цій планеті? Науковці намагаються відтворити мислення завдяки комп’ютерним технологіям. Але чи може розум виражатися настільки по-іншому, що це кардинально виходить за рамки нашого сприйняття?

Моя відповідь – так. Поруч з нами існує ціла цивілізація розумних істот, яких ми не вважаємо такими. Наука майбутнього ще виявить, через які механізми функціонує ця свідомість. Але наразі констатую факт: дерева – розумні. І в них є душа.

Маленька історія, яка перевертає світогляд. Не так давно я потрапила у халепу. І геть не знала, як виплутатися. У голову стрельнув каприз бурхливої фантазії, підігрітий кровушкою предків-язичників у жилах. Просити допомоги в дерев. Точніше, в Господа-Бога, але за їх допомогою. Я знайшла у своєму районі ясеня, березу і дуба. Біля кожного дерева я роззулася (аби кращий був контакт), притулила до кори долоні і потилицю, і просила їх передати Богу, який над всіма матеріальними і нематеріальними світами, моє прохання – стати корисною. Так, на мою думку, можна було вирішити проблему. І щойно я завершила своє спілкування з уже немолодим дубом, до мого знайомого прийшла доволі творча ідея, як вирішити проблему…

Виходить, що дерева передали Богові моє прохання. Це не вкладається в голові, але це так. А значить – у них є розум. Зрозуміли же, що я прошу. І є душа. Частинка Бога у них, як і в нас.

Тому вони заслуговують на нашу любов та повагу. На нашу вдячність. Ви можете цілковито не погоджуватися з моїм поглядом на нерозгадану природу дерева, але… На хвилинку…. Задумайтеся над тим, що ми маємо завдяки цим живим істотам (а це вже банальний і всім відомий факт – дерева живі).

– Дерева виробляють кисень. Науковці стверджують, що за світловий день один гектар лісу в середньому виробляє до 200 кг кисню. Чи потрібно нагадувати, що ми не можемо прожити без цього?

– При цьому (відомий зі школи факт) дерева поглинають вуглекислий газ, надмір якого – одна з основних причин глобального потепління, яке загрожує підняттям рівня океанів та підтопленням густозаселених регіонів на Європи і не тільки? Один гектар лісу поглинає до 180 кг вуглекислого газу за світловий день.

– З дерев виготовляють папір. Подумайте про це, коли гортатимете улюблену книгу. Дерева дають нам універсальну платформу для передачі знань. Накопичувати інформацію, здобутки людського генія протягом поколінь. Подумайте… Папір… Усі ваші підручники… Ваші книги, де перед вашими очима розгорталися цілі світи, які змушували ваш мозок спалахувати від ідей? Папір…. Зараз ми все частіше зберігаємо інформацію у комп’ютерних пристроях. Але чи винайшли би ми їх, якби не було паперу?

– Дерево дарує житло. Подумайте, чи вижило б людство донині, якби наші предки не мали можливості будувати житло із дерева?

– Дерево підтримує вогонь. Аналогічно. Чи жили би ви зараз на Землі, якби ваша далека пра-пра-пра-прабабця не мала змоги зігріватися у люту зиму, спалюючи дерево? А ще на вогнищі готували їжу… І навіть сьогодні мільярди людей, особливо в Африці, досі живуть, харчуючись тим, що приготують на вогні, спалюючи дерева… Подумайте про це на наступному пікніку у лісі.

– Подумайте, з чого був зроблений корабель, на якому Колумб приплив до берегів Америки? А ще до нього – вікінги? Який матеріал дозволяв людству подорожувати – між сусідніми селами вниз по річці та між материками? Що дозволяло культурам проникати одна в одну? Глобально, чи не так?

– А з чого зроблений ваш письмовий стіл? А ваша шафа? А паркет у вашій кімнаті? Ми звідусіль оточені предметами з дерева, які роблять наше життя зручнішим.

– А інструменти з дерева? Починаючи від ручки молотка і закінчуючи скрипкою. Інструменти для роботи з матерією і роботи з душею. Якби не існувало дерев – не існувало би і музики Моцарта і Бетховена. Уявіть. Вам би не довелося почути мелодії фортепіано і гітари…. Ох, і далеко не тільки їх.

– Ще раз про їжу. Коли наступного разу смакуватимете персики, яблука, кероб, аличу, черешні, груші чи сливи – подумайте, звідки ви взяли ці неймовірно корисні для здоров’я поживні продукти.

– Дерево – матеріал для творчої самореалізації людської душі. Погляньте хоча б на скульптури Пінзеля або стародавні дерев’яні церкви.

дерев'яна церква

– Дерева надихають. Ви це відчуєте, коли читатимете, наприклад, «Володаря Перснів». Ах, ці неймовірні дерева меллорни, на яких жили ельфи Лорієну… А чого вартують енти…. А дерева у живописі? Пригадайте картини з деревами, які ви бачили за життя. Неймовірно, правда? А ви відчуваєте натхнення від контакту з лісом?

дерева у живописі

– Дерева створюють чудовий простір для відпочинку. Згадайте ваші посиденьки з друзями на пікніку у лісі, походи за грибами, прогулянки у парку. Чи почували ви себе там краще?

– Дерева створюють домівку для мільярдів живих істот. Уявіть звите гніздо на дереві. Уявіть сову в дуплі. Уявіть мурашок на корі. Уявіть стадо оленів серед дерев… Уявіть мавп у тропіках…. Уявіть…. Ви краще знаєте, що.

– Дерева ловлять своїм листям пил у наших містах, щоб нам було легше дихати.

– Дерева лікують. Спитайте про це у тих, хто практикує дендротерапію.

– Дерева створюють красу для нас. Ви бачили, що на тлі зимового призахідного неба тонкі гілки немов намальовані тушшю? Тішилися, коли навесні проростають зелені листочки? Вдихали аромат вишневого цвіту? А як би ви вижили серед похмурих сірих коробок спальник районів без цього?

– Дерева дають нам радість. Згадайте, як лазили по деревах у дитинстві, торкаючись руками шорохуватої кори. А у вас була гойдалка на дереві? Ви мріяли побудувати на котромусь таємний будиночок? А ще…. Ви ховалися у тіні дерев серед спекотної днини? А від дощу?

– Дерева рятують родючі ґрунти від ерозії, а отже – людей від голоду.

Такий крихітний список…. Переконана, ви його доповните на багато-багато пунктів. А якщо врахувати, що всі ці дари ми отримуємо завдяки істотам, що мають душу і розум… Це здається жорстоким – вбивати мислячу істоту заради матеріалу. Але я думаю, що дерева йдуть на таке свідомо. Душа вибирає перед втіленням, на що підписується… Вони це роблять з любові до нас і всіх живих істот, які їх потребують. Не даремно зелений колір – колір серцевої чакри… Тільки не плутайте дерева з тваринами, прошу вас… У них цілковито різні натури.

Втім, вони заслуговують на вдячність. На те, щоб ми усвідомлювали їх дари, не приймали їх як даність, як щось саме собою зрозуміле. На те, щоб ми їх любили.

Навіть якщо ви не вірите, що у дерев є свідомість – подякуйте за те, що вони існують Господу-Богу. Він їх створив… А якщо не вірите в Нього – подякуйте матінці природі за те, що існують у цьому світі істоти. Чому? Почитайте список вище.

Подумайте… Їх тіло формується з ґрунту, води і повітря… І наскільки воно красиве і багатофункціональне для нас…

У будь-якому разі, стародавні культури бачили у дереві щось більше, ніж об’єкт для збагачення. Древні греки вважали, що у дерев є духи-покровителі – німфи дріади. З ними пов’язано чимало красивих міфів.

Дерева користувалися особливою пошаною і серед стародавніх кельтів. Коли на їхні землі прийшло християнство, церкви будували там, де росли тиси – щоб нове священне місце асоціювалося зі старим (за інформацією доктора Маркуса Айнхорна з Університету Ноттінгема).

А за повідомленнями дослідника культури давніх русичів Угрюмова А., наші безпосередні предки вважали, що у кожного дерева, як і в людини, є свій характер.

Войовничі вікінги та інші германські етнічні спільноти уявляли Всесвіт у вигляді велетенського дерева Іггдрасіль. Це неймовірного розміру ясень (за деякими версіями, тис). На ньому розташовані дев’ять світів, один з яких – Мідгард, де ми з вами живемо. А у юдеїв дерево навіть виступало як засіб зв’язку між Богом і людьми (згадаймо, що Господь говорив з Мойсеєм через терен, що палав).

Іггдрасіль

А от що бачимо у деревах ми? Які скарби знань ми передамо нащадкам? На що ми їх будемо надихати? У будь-якому разі ми мусимо зробити так, щоб наші нащадки змогли хоча б бачити дерева на власні очі і зробити свої висновки.

За результатами спостережень через супутники, науковці зафіксували, що за десять років площа лісів на Землі скоротилася майже на півтора мільйони (!) квадратних кілометрів. Такими темпами… Додумайте самі.

Уявіть, як би змінився світ, якби ми вирубували дерева тільки тоді, коли в цьому є справді нагальна потреба. Якби ми підходили до кожного дерева так, як до живої, наділеної душею істоти. Пояснювали, навіщо ми це робимо і вибачалися. І брали насіння дерева, яке хочемо вирубати, і вирощували з нього нове. Щоб ми розуміли цінність життя… І що якщо ми щось беремо – мусимо віддати…

Проблема сучасності – життя тільки сьогоднішнім днем. Бажання урвати максимум тут і зараз, без думки про те, що залишиться після нас завтра. «Після мене – хоч потоп»…. Але як би змінився світ, якби ми з такою повагою ставилися до істот, які в чомусь слабші за нас (вони ж то не можуть взяти сокиру і дати нам здачу). Якби ми захищали беззахисних… Уявіть, як би ми тоді ставилися до інших людей. Яке би це було суспільство. Чи все ж таки буде? Без якби? Залежить від нас з вами. Від кожної-кожнісінької людини.

Приклад заразний. Тому якщо ви особисто зміните своє ставлення до дерев – рано чи пізно це зробить хтось з вашого оточення. Ми пов’язані між собою набагато більше, ніж здається. Ми впливаємо одне на одного своїми думками і вчинками.

Можливо, цієї статті і ніколи би не існувало, якби не мій дідусь. Літній чоловік звернув увагу на чарівну молоду акацію неподалік від свого гаражу. А потім там почали будувати стоянку, і по акації стали їздити машини. Але вона ще була живою… І дідусь взяв ломик, лопату, і витягнув дерево звідтам, і посадив у безпечне місце…. Ось такий урок доброти, який вплинув і на мене.

Подумайте, що особисто ви зможете зробити для процвітання дерев. Бо від них напряму залежить і наше з вами життя. Ось деякі ідеї. Щоб щось полюбити, потрібно це відчути. Обійміть дерево. Що ви відчуваєте при цьому? Коли я ставлю руки на кору дуба, вони починають тремтіти. А от що у вас? (Робіть це там, де вас ніхто не побачить, якщо вас бентежить думка випадкових перехожих). Поспілкуйтеся з деревом, скажіть йому щось. Чиніть так, як підкаже вам фантазія (у напрямку доброти).

обняти дерево

Ви можете також намалювати дерево і себе біля нього – щоб краще відчути спорідненість. Намалюйте так, як підкаже ваша душа. Намалюйте для себе, так, як вмієте. Ніхто вашого малюнка не побачить, якщо ви не захочете.

Вчіть дітей спостерігати за деревами. Ще наш великий педагог Сухомлинський писав, наскільки корисно для виховання людини спостерігати за природою та змінами у ній. Це тренує розум (спостережливому учневі легше вчися), вміння бачити причини і наслідки… А ще – душу дитини. Дитина помічає зміни у дереві – помітить і емоції та почуття іншої людини, навчиться співчувати. Якщо у вас немає дітей – вчіть самих себе. (Докладніше про те, як виховати Людину, почитайте у «Сто порад вчителеві» Сухомлинського).

Загалом, розповідь про те, що дереву болить, якщо йому відламати гілочку, маленькій людині не завадить. І порівняння з тим, що тіло дитини болить, якщо вдарилося. Можливо, саме ваша дитина у майбутньому стане багатієм – і замість того, аби спилювати дерева бездумно, дбатиме ще й про те, аби садили такі ж площі нових?

Садіть дерева, дбайте про них. Так ви виховуєте в собі відповідальність (від ваших дій залежить благополуччя іншого). І – самоповагу, відчуття власної важливості (ви живете не даремно, бо допомагаєте іншій істоті). Смачні яблука, якщо це плодове дерево – як бонус. Прибирайте за собою сміття після пікніку у лісі. Загалом, коли наступного разу спробуєте викинути одноразовий стаканчик біля дерева – подумайте, що труїте живу істоту. Прибирати можна і за іншими.

А які ідеї щодо покращення добробуту дерев є у вас? Ми всі пов’язані одні з одним нерозривно. Люди між собою. Люди з тваринами. Люди з деревами. Кожен наш крок впливає на інших. Тому нам потрібно просто трішки більше усвідомленості. І вдячності. Тоді наше спільне майбутнє буде щасливішим.

Автор: Канафоцька Олександра.

10 thoughts on “Дерево – сировина чи жива істота?

  1. А чи можуть дерева реагувати на нашi слова? чи можуть
    злякатися, якщо ми їм будемо погрожувати?
    А якщо так… То як це можна довести?

  2. Думаю з часом наука придумає якийсь спосіб заміряти вібрації дерева і дослідити як вони реагують на слова. А от до речі вже цілком доведено, що дерева та загалом рослини реагують на музику, про це навіть є стаття на моєму другому сайті присвяченому науці http://www.poznavayka.org/uk/biologiya-2/muzika-dlya-roslin/

  3. Дерева це такі самі люди як ми з вами , скільки потрібно часу щоб це усвідомити, це вищі істоти які доглядають за нами , жертвують собою заради нас наших дітей, не вже це так важко усвідомити , скільки можа писати про це ?

  4. Нажаль невеликий відсоток людства має можливість це усвідомити

  5. Дерева вищі істоти за нас , багато часу потрібно нам щоб хоч на невелику частину відсотка розвитку цих істот досягнути нам

  6. Ви гарно написали, але ще мало усвідомлюєте що таке дерево, саму назву “дерево”, саму суть цих істот,величність їх,люди описують свої жерти за часи свого існування оплакують себе ,але ніколи , ніколи , не нахвилину не помічають їх, їхню роль в нашому житті , посланці Бога , які не потребують подяки ,дарують нам кожну секунду ковток життя.

  7. Вони мандрують всесвітом ,заселяють інші планети, прокладають нам шлях, а ми їх знищуємо !

  8. Людство ніколи досконально не вивчало природу дерев , ніби боїться визнати себе хоч на один рівень нижче них,досконалих істот

  9. Misha дякую вам за коментар (чи радше коментарі), погодуюсь з вами, дерева це вищі істоти.

Leave a Reply to Roman Cancel reply

Your email address will not be published. Required fields are marked *

UA TOP Bloggers