Кажуть щастя не в грошах. Та навіть не у кількості. А у валюті тої кількості. Що не кажіть, а гроші займають величезне місце у житті людини. Без них ну ніяк. З самих початків людської цивілізації гроші були необхідними для нормального існування і функціонування будь-якого людського суспільства. Правда часто гроші ставали причиною жадібності, та багатьох злочинів і навіть війн. Але така вже людська природа. Якщо гроші і зло, то зло необхідне.

Якось один комуністичний диктатор на ймення Пол Пот, прийшовши до влади в Камбоджії, пішов на безпрецедентний в історії крок – взяв та відмінив в країні гроші (зовсім). Першим ділом, що зробили пол потівські солдати, як увійшли в столицю Камбоджії місто Пном Пень – підірвали будівлю камбоджійського національного банку. Нічим добрим така ініціатива не скінчилось, без грошей та під комуністичною диктатурою Пол Пота вся Камбоджія перетворилась на великий концентраційний табір. Камбоджійці вкалували з рання до вечора за миску рису в день, будуючи “щасливе комуністичне майбутнє”. А Пол Пот став відомий як один з самих кровавих тиранів людства.

Справа в тому, що на грошах, як засобі товарного обміну, тримається люба цивілізація, від первісних неандертальців до сучасності. Самі гроші теж пройшли довгу еволюцію шляхами історії від ракушок та шкур тварин (їх часто в такій якості використовували первісні люди) до електронних грошей. Але мова не про це. Надмірна пристрасть до грошей, іншими словами жадібність, часто ставала на заваді добрих справ.

Відомий уривок з Євангелія про Ісуса та багатого юнака розповідає таку історію:

І підійшов ось один, і до Нього сказав: Учителю Добрий, що маю зробити я доброго, щоб мати життя вічне? Він же йому відказав: Чого звеш Мене Добрим? Ніхто не є Добрий, крім Бога Самого. Коли ж хочеш ввійти до життя, то виконай заповіді. Той питає Його: Які саме? А Ісус відказав: Не вбивай, не чини перелюбу, не кради, не свідкуй неправдиво. Шануй батька та матір, і: Люби свого ближнього, як самого себе. Говорить до Нього юнак: Це я виконав все. Чого ще бракує мені? Ісус каже йому: Коли хочеш бути досконалим, піди, продай добра свої та й убогим роздай, і матимеш скарб ти на небі. Потому приходь та й іди вслід за Мною. Почувши ж юнак таке слово, відійшов, зажурившись, бо великі маєтки він мав. Ісус же сказав Своїм учням: Поправді кажу вам, що багатому трудно ввійти в Царство Небесне. Іще вам кажу: Верблюдові легше пройти через голчине вушко, ніж багатому в Боже Царство ввійти! Як учні ж Його це зачули, здивувалися дуже й сказали: Хто ж тоді може спастися? А Ісус позирнув і сказав їм: Неможливе це людям, та можливе все Богові. (Матвія 19:16-26)

В цьому уривку, можливо, була помилка при перекладі. Слово верблюд і слово канат на івриті є дуже схожими, тож в оригіналі могло бути: Канату легше пройти через голчине вушко ніж Багатому в Боже Царство війти. Канат засунути крізь голичне вушко важко, але можливо. Для цього треба докласти зусиль і розплести його на нитки. Зв’язані нитки то наші гріхи. А надмірна прив’язка до грошей, себто (пані жадібність) є одним з найбільших вузлів на тому канаті нашої гріховності, який часом ой як важко розплести.

Вся штука в тому: чи ми маємо гроші, чи гроші мають нас. Людина жадібна не має грошей, навпаки – гроші мають її. Людина справді мудра завжди буде ставитись до грошей по філософському. Є гроші добре, не має – теж добре. (На практиці це є дуже не просто)

Гроші самі по собі нічого не значать, значить наше відношення до грошей. Відношення до грошей – те наскільки ми до них прив’язані, бувало, що дуже багаті люди були зовсім не прив’язаними до грошей, і навпаки. Про це є гарна суфійська притча.

Одного разу, один з суфіїв почув про те, що в Багдаді проживає великий Учитель, шейх, керівник однієї з найбільш значних шкіл. І вирішив піти до нього, щоб навчитися від нього божественної мудрості. Закинув за плече свою невелику сумочку для милостині і відправився в дорогу.
Багато місяців йшов суфій, терплячи голод і негаразди, але, тим не менш, дістався до Багдаду і зустрівся з відомим шейхом. Той виявився дуже багатою людиною. Жив у розкішному палаці, мав безліч слуг, і все навколо утопало в розкоші.
Учитель запропонував мандрівному суфію залишитися у нього.
– Ні, не хочу тут залишатися! – Відповів суфій.
– Чому ж? – Запитав шейх
– Мені говорили про вас як про великого і мудрого духовного наставника. Але я тепер бачу, що чутки були невірними. Ви не схожі на святого – живете в особняку, потопає в розкоші, замість того, щоб вести аскетичне життя. Ви просто багатий шейх. Не шукаєте Божественну Мудрість. Не мандруєте …
Довго ще суфій розповідав про своє розчарування і про те, яке неправильне життя веде шейх.
– Так, ти правий. Я нарешті зрозумів, що до сьогоднішнього дня помилявся. Але прошу тебе, лишись в мене на нічліг. Вранці ми вирушимо в дорогу, в мандри, щоб знайти Божественну Мудрість – попросив шейх.
Суфій був вдоволений і повірив у свою здатність нести людям істину. Він погодився.
І ось настав ранок.
Ще до сходу сонця суфій і шейх вирушили в дорогу, але не встигли вони пройти кілька кілометрів, як суфій вигукнув.
– О, Боже! Нам необхідно повернутися назад!
– Чому, брате? Що трапилося? – Запитав шейх.
-Я забув у твоєму палаці сумку для милостині.
– Ех, брате! Я заради божественної мудрості кинув все – палац, сім’ю, багатство, а ти не в змозі звільнитися від шматка тканини? – Сумно сказав шейх.
І ось тут, мандрівний суфій зрозумів, якого уроку його навчив шейх, дійсно великий духовний Наставник.

Гроші і духовність не мають нічого спільного. Можна бути багатим і духовним, бідним і бездуховним, багатим бездуховним і бідним та духовним. Справжнє багатство не в грошах. Як співали колись Бітли: I don’t care much for money, because money can’t buy me love. (Мене не сильно хвилюють гроші, оскільки на гроші не купиш любов).