Докторе, докторе дайте мені таблеток від жадібності і побільше, побільше, побільше… (Жарт)

«Що не кажіть, а жадібність – це зло», – сказав я…, і одразу пішов перевіряти свої рахунки, поглянути скільки мені там накапало грошенят з реклами, ех… жадібність, і що з тобою робити? Жадібність без сумніву одна з самих розповсюджених (і небезпечних) духовних пристрастей, яка до того ж глибоко вкоренилась у людські серця. І справді, хто з нас не хоче мати багато грошей, добре заробляти, їздити на дорогій машині, жити у великому будинку? Що нема таких?! Хоча може комусь то все і дійсно байдуже, якщо ви належите до їх числа, – що ж вітаю та подумки жму вашу віртуальну руку. А таки всі ми грішники і саме жадібність є одним з наших головних гріхів. Навіть не то що гріхів, а гріховних пристрастей, адже саме вона, та жадібність породжує силу силенну всіляких паскудних вчинків (похідних грішків): крадіжки, злочини, шахрайства, обмани, пограбування, навіть війни (по суті будь-яка війна – те саме пограбування, але у глобальному масштабі, на рівні країн).

З другого боку чортик жадібності в певній мірі може відігравати і позитивну роль, наприклад, породжуючи працелюбство, проганяти лінь, адже щоб щось заробити треба і попахати добре. От тільки коли людина паше як віл слугуючи лише своїй жадібності (і тільки їй), жодного задоволення від результатів своєї праці не отримає, їй все рівно буде мало, постійно хотітиме більше і більше, навіть якщо зароблятиме десятки тисяч доларів в місяць, скаже мало, треба більше, заробить сто тисяч доларів, знов скаже мало і так до безкінечності. Що толку людині, яка світ здобуде, а душу свою занапастить (Матвія 16:26) Так мудро питає своїх учнів Ісус Христос, адже всі ці гроші, статки, маєтки не несуть жодної користі для нашої душі, більше того вони по великому рахунку навіть нам не належать, а думка ніби нам взагалі щось належить на тім світі – велика ілюзія. Так-так нам взагалі нічого не належить, окрім нас самих (і то навіть ми самі собі частенько не належимо).

В Біблії є гарна притча про багача, який назбирав велике майно, мав гарне господарство, купу грошей, йому б радіти та насолоджуватись, та не тут то було, до нього в той момент прийшла пані з косою – смерть. Як він її не благав, яких хабарів не пропонував, все своє величезне майно готовий був їй віддати, лише б прожити хоча б на годинку довше, та смерть була невблаганною і в назначений час забрала з собою багача. І зрозумів тоді багач, яким бовдуром був, як змарнував своє життя, засліплений оманливим блиском жадібності, адже всі гроші світу не здатні купити навіть однієї додаткової години людського життя.

Жаден раб не може служить двом панам, бо або одного зненавидить, а другого буде любити, або буде триматись одного, а другого знехтує. Не можете Богові й мамоні служити! (Лука 16:13) Знайомтесь, мамона – той самий чортик жадібності, якому насправді служать та поклоняються більшість людей.

Поклоніння мамоні.

Може хтось обурено заперечить, що ні, він не поклоняється ніякому мамоні, а взагалі весь такий чесний та праведний, і навіть до церкви ходить по неділях. Але ні, таки поклоняється, можна провести маленький експеримент – розсипати в церкві мішок з грошима і поглянути на реакцію людей, чи так же уважно вони будуть слухати священика (а може кинуться збирати гроші?). Навіть священики поклоняються мамоні (а тож як без цього, хрещення, весілля, похорон, освячення – спершу оплата по діючим тарифам, бажано в у. е., хіба не так?) І я поклоняюсь мамоні, та не боюсь цього визнати, ніколи не проти заробити трохи грошенят, та, мабуть, і ви теж не проти.

Як на мене той уривок з Євангелія не можна сприймати надто категорично, тут головне знати міру, трошки уважити того мамону все рівно доведеться, так вже вийшло, що всі ми, люди складаємось з плоті та крові, живемо на планеті Земля (а не якійсь Альфа-Центаврі) і так чи інакше постійно потребуємо щось поїсти, у щось вдягнутися, кудись піти, і тут без грошенят мамонових ну ніяк не обійтись. Головне, щоб поклоніння мамоні не закрило собою поклоніння Богу, бо якщо хтось буде всеціло служити мамоні-жадібності, то вже біда (змарнує своє життя, як той багач з притчі), але якщо хтось взагалі не буде служити мамоні – теж біда (ну стане якимось бомжем така людина, що тут доброго?). Істина як завжди посередині: щасливий не той, в кого багато, а той, кому вистачає, вміння задовольнятись малим – надзвичайно важлива чеснота, яку проповідують всі релігії, вона поможе перемогти надмірну пристрасть жадібності, коли все мало і мало. (В Біблії про це гарно сказано: «Віддайте кесарю кесареве, а Богові Боже» Матвія 22:21).

І тоді можна буде спокійно збирати скарби на Небі, а не на Землі (Матвія 6:20). (На землі теж щось необхідне має бути зібране, а то як кесарю кесареве віддати зможемо?) А чортика жадібності (мамону) можна навіть використати на діло нашого духовного спасіння, адже якщо пристрасть жадібності направити до тих безцінних скарбів, що на Небі (а не тих тлінних земних) то душа наша матиме величезну користь (бо жадібність тоді перетвориться на ревність до Бога), чого всім і бажаю.

На завершення гарна пісенька про те, до чого може привести надмірна жадібність з мого улюбленого радянського мультику «Острів скарбів»

P. S. Духи вещают: А еще иногда жадность может привести даже к катастрофическим последствиям. Например, когда мы экономим на собственной безопасности. Вот скажем, покупаем или берем напрокат дешевый автомобиль, при котором во время ДТП можно не то что пораниться, а и вообще Богу душу отдать. Поэтому стоит найти качественный прокат автомобилей в Минске, Киеве, или любом другом городе, где вы живете, и брать только хорошие и безопасные автомобили.