Нещодавно у моєму рідному місті Львові, у приміщенні Львівської картинної галереї відбулась дуже цікава фотовиставка, присвячена дивовижній Японії – загадковій східній країні, її самобутній культурі та мистецтву. Звісно, просто не міг на неї не завітати, адже не щодня випадає така гарна нагода – не покидаючи рідного міста помандрувати в далеку Японію, а ось тепер і вас запрошую приєднатись до цієї мандрівки.

Японські панянки

Тануті – хранитель будинку. Тануті – це очевидно японський аналог нашого домового.

Замок Сірасагі – чудове місце пронизане духом японських самураїв. Знаходиться неподалік міста Кобе, замок Сірасагі один з 12 японських середньовічних замків, які збереглись до наших днів. Закладений ще у середині 14-го століття замок, як бачимо, доволі непогано виглядає і в наш час, цьому звісно посприяли реставраційні роботи, які нещодавно проводились у замку.

Цвітіння сакури біля входу до сінтоіського храму Хірано. Кіото. Синтоїзм – національна прадавня релігія Японії, на відміну від язичницьких культів багатьох інших народів, які були витісненні християнством чи ісламом, синтоїзм і по наш час мирно співіснує з буддизмом, який потрапив до Японії у 6-му столітті.

І знов замок Сірасагі

Камакура, буддійський храм Хаседера, а це кам’яні фігурки Бодхісатв – таких духовно просвітлених панів (і може навіть панянок), які вже одною ногою перебувають в нірвані (повному просвітленні), а другою ще у нашому грішному світі. І які дали обітницю не вступати у двері нірвани поки все наше темне людство не просвітлиться.

Бодхісатва Дзідзо в буддійському храмі Кіємедзу, Кіото.

І ще один невідомий Бодхісатва у гарній в’язаній шапочці, храм Хаседера.

Один з численних садів буддійського монастиря Дайтоку-Дзі, Кіото.

Знов японські панянки

Дзен-будійський Храм Кінкаку-Дзі, Кіото. Це саме тут чисельні покоління буддійських монахів пізнавали дзен, (або отримували бамбуковою палицею по дупі від наставника) а ще розгадували дзенські коани, медитували на березі озера, досягали просвітлення, попиваючи чайок (а може і саке – японський самогон, кажуть, саке теж непогано «просвітлює»).

А тут перед вами головний аргумент у всіх самурайських дискусіях – справжнісінький самурайський меч.

А так одягались японці в середньовічну епоху самураїв.

Натуральне японське кімоно

Вхід до Сінтоіського храму Хірано, Кіото.

А це дах храму Хірано.

Знову один з садів буддійського монастиря Дайтоку-Дзі, Кіото.

Висять ліхтарики біля стародавнього сінтоіського святилища шляхетного японського клану Фудзівара.

А це вже сучасна Японія.

Японське весілля.

Кіото, замок Ніде, історична реконструкція: сьогун приймає своїх міністрів. О до речі, за японськими традиціями честі – багатьом нашим вітчизняним міністрам (якби вони жили в Японії звісно) вже давно довелось би зробити собі харакірі чи хоча б якусь сеппуку.

Статуя Будди у храмі Тода-Дзі, Нара.

Японські ліхтарики.

Знаменитий сад каміння в буддійському храмі Реан-дзи у Кіото, в саду є 15 каменів, але вони розкладені таким чином, що з якої сторони ви б не встали, а побачити зможете лише 14, а п’ятнадцятий камінь завжди буде схований за іншими. Побачити одночасно всі 15 каменів можливо хіба якщо піднятись над садом у повітрі, або як, вважається серед буддистів, якщо досягнути просвітлення та пізнати дзен.

Цвітіння сакури.

От і все, на завершення хочу подякувати організаторам виставки, культурному центру «Новий Акрополь» за те, що дали можливість поринути в атмосферу Японії.

P. S. Духи вещают: А еще японское искусство оригами чем-то напоминают аэродизайн, когда разные интересные и причудливые фигурки делаются из воздушных шариков. Особенно развит аэродизайн в московской области, но думаю, со временем распространится по целому миру и сможет достойно конкурировать с японским оригами.