Спробую поєднати свої знання в езотериці та роботи Законів Світобудови з подіями що відбуваються в Україні. Сам я дуже далекий від політики і не збираюся додавати свої п’ять копійок до всього вже сказаного з приводу свавілля в країні і необхідності змін.

З вуст багатьох, або навіть, більшості простих людей, політиків різного штибу, світових політиканів, які зайшли в глухий кут через неординарності ситуації в нашій країні, звучать слова, які часом переходять у вимоги, про необхідність мирного врегулювання питання. Не знаю, чи вірять всі вони в сказане чи вимовляють для проформи, боячись відповідальності. У кращому випадку видають бажане за дійсне.

Моя ж точка зору інша. І ось чому. Спираюся я у своїх судженнях на закони причинно-наслідкового зв’язку і відповідно на закони карми.

Щоб був зрозуміліше хід моїх думок, трохи заглибимось в історію нашого народу. Точніше в історію взаємовідносин всередині родів, або як тепер прийнято говорити, сімей. У життєві уклади, які існували тисячі років, ще в далеко дохристиянські часи, і змінені і деформовані в індустріальний період. Десь років сто п’ятдесят тому.

Молодь одружувалася, до 18-19 років обзаводилися першими дітьми, одна дитина в сім’ї була великою рідкістю, видно позначалася відсутність телевізорів та інтернету. Але в цьому віці молоді люди були сильні, здорові і максимально ефективні в роботі. Заробляти на прожиток і життя доводилося вельми важкою фізичною працею, як чоловікам, так і жінкам. Сили були, а знань і життєвого досвіду не вистачало, що не мало важливо у вихованні дітей. Ось і віддавали діточок на виховання дідусям і бабусям. Благо дитячих садків тоді не існувало. Ті до своїх 40-45 років ставали менш працездатними для важких робіт, особливо жінки, які народили до цього віку вже ватагу дітлахів.

Виховуючись дідусями і бабусями, копіюючи їх поведінку і переймаючи їх життєвий досвід, діти більшою мірою відображали, віддзеркалювали їх, а не своїх батьків. Ефект складеного аркуша паперу, де на лінії заломлення перебувають батьки, а онуки віддзеркалюють бабусь і дідусів. Тому онуки і повторювали долі, а відповідно і копіювали кармічні програми дідів, а не батьків.

Повернімося до подій сьогоднішнього дня. Хто керує сьогодні Україною, і хто впливає на подальший розвиток подій в першу чергу? Це люди у віці 45-55 років. Так виглядає політична та фінансова еліта, вибачте мене за це слово, в нашій країні. Молодь запалює, бореться, страждає і гине, але, на жаль, рішення не за ними. Так влаштовано. У який час жили діди сьогоднішніх п’ятидесятирічних неважко визначити. Так, це тридцяті роки минулого сторіччя. Роки, в першу чергу, пов’язані з репресіями, голодомором, масовими вбивствами і безчинствами влади, що упиралася в красиві гасла. Правда, ситуація схожа. Різниця в кількості жертв. Але хто знає? Адже ситуація ще далека від вирішення. Будемо вірити, що жертв масштабів тридцятих років не буде. Та й ідейність того періоду замінили на корупцію цього. А ось в діях судової та правоохоронної систем великої різниці немає.

Чому так відбувається? Чому ми повторюємо ситуацію? Чи буде ця ситуація повторюватися надалі?

У законах карми сказано, що поки ситуація не відпрацьована, вона повторюватиметься знову і знову, поки не буде відпрацьована. Чому ми повторюємо ситуацію тих темних років? Все просто, ситуація була не завершена згідно із Законами Світобудови. На кожну дію має бути реакція, на кожний злочин має бути покарання. Якщо не в цей момент, то все одно буде. За події тридцятих ні хто не відповів, ні хто не поніс покарання. Так поговорили, засудили і спустили на гальмах. Ні ті, хто наказував, ні ті, хто виконував, судив, стратив, мучив, грабував, не покарані. По тихому замочили пару трійку одіозних персонажів типу Єжова і Берії, але це була радше боротьба за владу, ніж покарання за скоєне.

Впевнений, що якщо сьогодні в Україні не відбудеться покарання винних за сформовану ситуацію і ті дії свідками яких ми є, то ні яких змін у країні в цілому не трапиться. Все повернеться на круги своя. Можливо, трохи поміняють упаковку, трохи перефарбують фасад і змінять вивіски і гасла, але суть залишиться та ж. Покарання не одного або декількох, відданих на поталу юрбі, а всіх причетних до подій беззаконня. Від царя до опричників.

Чи легко це зробити? Чи можливо без кровопролиття і без жертв, і жертв ймовірно не малих?

Відповідь доведеться шукати. Відклавши лицемірство, вона буде очевидною!

Автор: Вечірко А.

Джерело: Центр парапсихології «Діти лотоса».