З філософської точки зору, життя людини розумної, налічує дві з половиною тисячі років, починаючи з Конфуція і Сократа. В еволюції людини розумної або Гомо сапієнса, є інша цифра – сто тисяч років. Сто тисяч років тому, на планеті Земля з’явився новий вид людиноподібних мавп. Щороку археологи знаходять нові артефакти (продукт людської діяльності) і цифра ця змінюється. Але ми не займаємося дослідженням походження людини. Нас більше цікавить її розумна діяльність.

Історичний період людства, вважається з першої єгипетської писемності, що виникла приблизно в четвертому тисячолітті до н. е., ми не розглядаємо цей довгий період (до давньогрецької цивілізації) через те, що занадто мало письмових свідчень про розумне життя людей того періоду. Більш того, цей період людського розвитку, в деяких історичних джерелах, іменується «варварським». Був «дикий період» первісних людей. Потім настав «період варварів», коли люди об’єднувалися в племена і нападали один на одного. Лише тільки давньогрецька цивілізація перша показала світу, що таке цивілізована людина. Цивілізації були і до стародавньої Греції (Єгипет, Вавилон), але людину розумну народила цивілізація трьох філософів: Сократа, Платона і Аристотеля. У стародавньому Китаї (Піднебесній), в цей час жив Конфуцій, але на розвиток людської цивілізації він не зробив такого впливу, як це зробили три грецькі філософи. До речі, в Індії, в той далекий час (6-те століття до н.е.) мандрував Будда. Але ми досліджуємо не історичний період, а розвиток розуму людини, тому відштовхуємося від мудреців стародавньої Греції.

Сократ, перший з грецьких мудреців, повстав проти тодішніх богів і став проповідувати в своїх діалогах ідею добра і зла. Перемикаючи увагу з «небес», на «душу» людини. Його учень, Платон, пішов далі і став міркувати про «ідеї» в розумовому процесі людини. Учень Платона, Аристотель, відкинувши в «ідеях Платона» чуттєву складову, вийшов на «прагматичне мислення», під назвою «логіка» (від слова «логос» – думка, слово, міркування). Саме Аристотель, своєю «логікою», сформував таке поняття як «людина розумна». Вірніше, такого поняття тоді не було, але був розроблений сам процес розумного мислення, заснований на чотирьох базових визначеннях: спостереження, роздум, аналіз і синтез. У першому столітті до нашої ери, все це назвуть «метафізикою Аристотеля».

Ось так «метафізика Аристотеля» стала початком розумної діяльності людини. Потім в країнах Західної Європи буде «тисячоліття темного середньовіччя», починаючи з четвертого століття нашої ери і закінчуючи 14-им століттям. За тисячу років, у розвитку розуму людини, нічого істотного не сталося. Що дало привід деяким сучасним історикам сумніватися в тому, а чи було взагалі це тисячоліття. У 14-му столітті прийшло італійське Відродження. Людина розумна стала повільно «прокидатися». У цьому плані цікавими є дві цифри в історії людства. У 551-му році до н. е. народився вчитель Кун (Конфуцій) в Піднебесній. Трохи пізніше в стародавній Греції (в 469 році до н.е.) з’явився Сократ. Саме в цей період на планеті Земля був різкий стрибок у розвитку розуму людини. Рівно через тисячу років, в 1452-му році, народився Леонардо да Вінчі, і почалася епоха Відродження. Потім настала епоха Просвітництва (17-18-те століття).

Людина розумна повністю прокинулася і стала на ноги. Більш того, мислення людини, завдяки філософу Декарту, стало повністю раціональним, пов’язаним з розважливою діяльністю людини. За часів стародавнього Риму «інтелект» мав двоїсту структуру і позначав «розум» і «почуття». Або в давньогрецькому варіанті, – «логос» і «феном». Рене Декарт був філософом раціональної властивості. Він як би непомітно відкинув від «інтелекту» чуттєву складову і став міркувати про «інтелект» в координатах «Логосу». Або «логіки», якщо слідувати «метафізиці Аристотеля». Так «інтелект» перетворився на «голу логіку» без «душевної складової». «Інтелект» став рівнозначним «розуму». «Розумна людина» стала позначати «людину знаючу» або «людину, що володіє інтелектуальними знаннями». Людина, що володіє знаннями, – це високоосвічена людина. А людина, яка вміє оперувати цими знаннями, – людина високого інтелекту.

Далі в історії розвитку розуму, все пішло-поїхало по накатаній доріжці. Ісаак Ньютон, в розвиток розумної або інтелектуальної логіки, додав «науковий доказ». Фізичний закон необхідно було математично довести. Так в раціональній науці з’явився період під назвою «Механіка». Простір став розумним, вираженим у трьох координатах: x, y, z. Час став відчутним, у вигляді часових відрізків: секунда, хвилина, година. Розвиток раціональної науки породив науково-технічний прогрес. Якщо наука, в якійсь мірі була пов’язана з творчим процесом, то при розробці техніки, домінувала «логічна закономірність».

Розвиток науково-технічного прогресу, сприяв появі, спочатку «легкої», а потім «важкої» промисловості. Для якісної роботи на виробництві були потрібні освічені робітники. Так виникла спочатку, початкова, а потім і середня школа в системі освіти дітей, починаючи з семи років. Вся система шкільної освіти базувалася на інтелектуальних знаннях. Школа покликана виконувати дві функції: освітню та виховну. Як освіта, так і виховання будувалося на основі «здорової логіки». Розвитку «душевних якостей» людини, школа майже не приділяла уваги. Під розвитком «душевних якостей» мається на увазі, не стільки релігійна мораль, скільки прогрес як «образного», так і «чуттєвого мислення».

Те, що психологи називають «домінантою правої півкулі мозку». А в системі йоги, – споглядальний або медитативний тип розуму. Без «образно-чуттєвого мислення», людина, в кінцевому підсумку, стає «голим прагматиком». Високим інтелектуалом вона може бути. Але творчою людиною, що вимагає розвиток правої півкулі мозку, вона вже не стане. У неї немає базисних навичок для: творця нового, інноватора, мудреця, генія. Її мозковий ресурс занадто слабкий, для того щоб працювати на «креативному полі», не кажучи про «поле феноменальне». Ось так, бездарна система нашої загальної освіти, покликана знищити в дитячій психіці зачатки креативного і феноменального розуму.

У середині 20-го століття стали говорити про багатопланове або дивергентне мислення. В результаті з’явився інтерес до розвитку правої, образно-чуттєвої півкулі мозку людини. Так непомітно, розумні люди стали переходити на «креативне поле». «Нове» або «креативне поле» було ще пов’язано з інтелектом, але вже робилися перші спроби піти від домінанти лівої півкулі мозку, для того щоб посилити творчо-інтуїтивний процес, в креативному мисленні.

З приходом дітей індиго і великого напливу, як диво-дітей, так і дорослих людей-феноменів в мережах Інтернету, розумні люди дуже обережно стали міркувати про такий ментальний простір нової людини, як «феноменальне поле». До цього часу накопичилося багато проблем пов’язаних з розвитком «людини розумної». «Розумні машини», на базі IT- і технологій, стали витісняти «інтелект людини» з багатьох сфер її діяльності. Створилася патова ситуація, коли подальший розвиток нашого раціонального інтелекту, не робить нас більш розумними .Знань, в результаті стрімкого розвитку IT-і, нано – і біо-технологій у нас стає значно більше. Але ця робота в ширину, а не в глибину, не дозволить розвивати наш мозковий ресурс. Навпаки, вона підсилює в нашому мозку домінанту лівої півкулі мозку, заважаючи роботі на «креативному», а тим більше на «феноменальному полі».

На самому початку 21-го століття, виникла кризова ситуація глобального рівня, коли наше старе інтелектуальне мислення, в світі інформаційного буму, виявилося нездатним обробляти великий обсяг інформації. Ми намагаємося все це перекласти на плечі «розумних машин», не розуміючи того, що такий вимушений хід, змушує ще більше деградувати нашу свідомість. У світі «розумних машин», що перевершують нас по інтелекту (рівнем знань і швидкості обробки інформації), ми швидко втрачаємо свої лідерські позиції і переходимо в розряд обслуговуючого персоналу машин з «штучним інтелектом».

Настав час робити революційний переворот у свідомості інтелектуально-освічених людей сьогодення, для того щоб перейти до феноменальної свідомості людей майбутнього. Продовжувати далі розвивати свій інтелект, не має сенсу, так як з приходом «квантового комп’ютера», з необмеженим обсягом даних і великою швидкістю обробки інформації, світ нашої розумної діяльності перестане існувати. Настане ера цифрової інформації «розумних машин». Сьогодні, як ніколи гостро стоїть питання: «Хто ми і куди йдемо»? Якщо відповідь на питання: «Хто ми»? нам більш-менш зрозуміла.

Більше трьох сотень років (якщо початок рахувати від епохи Просвітництва), ми будуємо свою «розумну цивілізацію», вважаючи її раціональною гілкою нашого розвитку, так як досягли великих висот: піднялися в космос і вийшли на граничну глибину нано-технологій. Але в розвитку свого розуму ми «тупцюємо на місці». Якщо взяти початок 18-го століття і кінець 20-го, то обсяг знань у нас значно зріс. Але обробка цих знань, здійснюється все на тому ж примітивному інтелектуальному рівні, з домінантою лівої півкулі мозку. У розвитку свого мозкового ресурсу, ми не просунулися. Навпаки, завдяки новітнім IT-і технологіям, наша мозкова здатність деградує в бік механічних дій, шляхом простого натискання клавіш.

Питання: «Куди ми йдемо?», сьогодні набуває центрального значення, так як всі ми, зі своєю розумною цивілізацією, опинилися в стані цугцванг. Цугцванг – шаховий термін, що означає те, що будь-який подальший хід веде до поразки. Будь-який наш подальший хід, в тому числі і сьогоднішній науково-технологічний прогрес IT-і, нано – і біо-технологій, неминуче призведе до розумової деградації суспільства людей. В даний час, до розумних людей, починає доходити те, що всі ці гаджети з комп’ютеризацією шкільної освіти, призводять до того, що учні перестають не тільки мислити, а й душевно спілкуватися один з одним. З цього приводу, в Інтернеті була коротенька замітка в стилі «розумного гумору». Був 2050-ий рік. В результаті глобального комп’ютерного вірусу, перестав працювати Інтернет і всі комп’ютери світу. Люди вийшли на вулицю. Пробували помацати один одного і намагалися спілкуватися невідомим їм способом, – дивлячись очі в очі.

Версій нашого майбутнього багато. Але всі вони помилкові, так як це версії: машин, технологій, космосу, роботів, без самої людини. А як бути з людиною? З її розвитком розуму? Або ви думаєте, що з цим примітивним розумом, при домінанті лівої півкулі мозку, людина майбутнього буде здатною на рівних існувати з «штучним інтелектом» «розумних машин»? «Штучний інтелект» досягне такого рівня, що наш «інтелект людського розуму», перестане бути затребуваним в світі «розумних машин».

Що ми сьогодні можемо протиставити розвитку «штучного інтелекту» в світі IT- і технологій? Відразу давайте відкинемо той варіант, що необхідно, піти назад і заборонити: гаджети, комп’ютери і глобальну павутину. Все це вже увійшло в наше життя і без усього цього ми не уявляємо собі життя. Тому незалежно від того, що ми думаємо про гаджети і комп’ютери, процес розвитку «розумних машин» буде продовжуватися далі. У нас залишається єдиний варіант обійти цю «гаджетно-комп’ютерну цивілізацію», шляхом переходу на новий формат розумової діяльності.

Всі «розумні машини» працюють за принципом «логічного інтелекту» або на «інтелектуальному полі». Для нас, для людей, «інтелектуальне поле» – всього лише один і то досить примітивний, варіант роботи мозку з домінантою лівої півкулі. Існує більш прогресивний формат роботи мозку, під назвою «креативне поле», коли дві півкулі мозку працюють в парі. І є максимально-ефективний (тотальний) режим роботи, мозку під назвою «феноменальне поле», коли дві півкулі функціонують в когерентному або злагодженому режимі. Якщо ми навчимо свій мозок працювати в парі, а тим більше в «резонансі двох півкуль», то в своєму розумовому розвитку, на кілька століть випередимо прогрес «штучного інтелекту».

Адже мозок «розумних машин» здатний розвиватися тільки на «інтелектуальному полі». «Креативне поле», а тим більше «феноменальне поле» – це ментальний світ, який не підвладний розуму «штучного інтелекту». «Розумна машина» стає в глухий кут при вирішенні креативних завдань. Що таке «феноменальний розум», сьогодні не розуміють багато людей, не кажучи вже про «розумні машини», мозок яких працює за принципом «голої логіки».

Автор: Олександр Гален. м. Київ. 14.01.2021
E-mail:codgalena@gmail.com