Як не крути, а Сальвадор Далі – один з найдивовижніших художників та митців сучасності (ну майже сучасності – минулого 20-го століття), особистість, чия божевільно-геніальна (як бачимо – одне іншому не заважає, а навпаки – підсилює) фантазія та уява народили не один шедевр світового живопису та стали стовпом великого напрямку у сучасному образотворчому мистецтві – сюрреалізму. «Сюрреалізм це я», – казав Далі, і точно – сам Сальвадор Далі був живим втіленням сюрреалізму, його духом та плоттю, не лише у творчості на своїх картинах, а і у цілому житті, яке подекуди просто закипало від чисельних ексцентричних та епатажних витівок художника (ті витівки деколи могли просто шокувати навколишніх людей).

Ось одна з них: Якось Сальвадор Далі запросив до себе в гості грузинського композитора Арама Хачатуряна. До слова, Далі дуже полюбляв його музику. Так от Хачатурян в назначений час прийшов у розкішний особняк великого художника, постукав у двері, йому відчинив дворецький, завів у пишний зал, наповнений всякими різними антикварними диковинками, та попросив трошки почекати, мол «Хазяїн скоро буде». Але його все не було і не було, врешті десь через годину очікувань несподівано заграла музика – «Танець з шаблями» – мелодія, яку власне і написав Хачатурян, обидві двері залу відчинились, тут появився Сальвадор Далі, абсолютно голий та верхом на швабрі, яку тримав в одній руці, і з шаблею в іншій. В цьому вигляді, голяком на швабрі та розмахуючи шаблею, під музику проскакав мимо шокованого Хачатуряна (той мабуть просто випав в осад) з одного кінця залу в інший, де зник за закритими дверима. Після того прийшов дворецький і сказав, що аудієнція закінчена.

А як вам така картина, яка називається «Податлива споруда з вареними бобами (Передчуття громадянської війни)». І до чого тут варені боби? А просто так, одним словом повний дзен. Ні в якому разі не намагайтесь зрозуміти творчість Далі за допомогою голови (такий круглий предмет над плечима, для того, щоб носити шапку). Зате, хоча б зрозуміло, чому «передчуття громадянської війни», картина написана художником у 1936 році, якраз незадовго до початку громадянської війни в Іспанії, якщо пригледітись уважніше, то силует чудіка на картині чимось нагадує силует Іспанії на карті.

Ще у маленькому віці Далі був дуже дивним хлопчиком (хоча дивним то ще м’яко сказано, був бешкетником та витівником ще ого-го яким). Народився 11 травня 1904 році у Іспанському місті Фігаресе, яке знаходиться на самій півночі Іспанії, практично на кордоні з Францією. У юнацькому віці знайомиться з мистецтвом живопису, яке стає одною з найбільших пристрастей запального іспанця. Поступає у художню академію, але хіба міг ексцентричний Сальвадор Далі вписатись в академічні рамки художнього мистецтва? (Чи взагалі в будь-які рамки). Дуже скоро його звітам успішно виганяють і він стає вільним художником.

В юнацькі роки Сальвадор Далі з величезним захопленням читає праці З. Фрейда, а його ідеї про вплив сексуальності на все життя людини стають дуже співзвучними художнику і знаходять своє вираження на його картинах.

От, наприклад на цій, яка називається «Сон викликаний польотом бджоли навколо граната за секунду до пробудження». Очевидно, картина написана від натхнення після якогось особливо еротичного сну, що наснився нашому художнику. На картині зображено явно Фрейдиські алегорії – тигри та рушниця, що летять на оголену жінку символізують подавлену чоловічу сексуальність (лібідо), яка через такі дивакуваті фантазії проявляється назовні.

Подружнє життя художника заслуговує окремої уваги: великою пристрастю Далі окрім живопису була Гала – його муза та натхнення, жінка, яка стала йому дружиною та супутницею життя, прожила з ним майже півстоліття. На десять років старша, Гала не була вже аж такою красунею, але володіла якимось особливим шармом та магнетизмом, який так і тягнув до неї чоловіків. Далі дуже любив малювати її на своїх картинах.

Портрет Гали в образі «Атомної леді», саме так назвав картину художник.

А так оригінально «скромнютка» Далі зобразив свій власний автопортрет.

«Постійність пам’яті» – одна з найвідоміших робіт художника. Годинники символізують викривлене відчуття часу, яке властиве людям. І таки так, точно викривлене, хіба ні – в компанії з файною дівчиною година проходить як хвилина, а в кабінеті начальника «на коврі», хвилина може тягнутись немов година.

Є в Салвадора Далі і картини на християнську тематику. Так художник побачив «Таємну вечерю» Ісуса Христа.

А це картина не тему «Спокушання святого Антонія». Святий Антоній монах відлюдник, після того як усамітнився в пустелі бореться з химерними диявольськими спокусами.

Картина називається «Атавістичні залишки після дощу», мені нагадує великий превеликий зуб, може у Далі в той момент боліли зуби? Хто зна…

«Народження нової людини». Ось така вона нова людина, неначе якесь пташеня викупляється із шкарлупи світу.

Ще одна картина на тему Фрейдиських алегорій, де зображено еротичні фантазії юної панянки.

Дивакувата картина «Метаморфози Нарциса» може стати файною ілюстрацією до не менш дивакуватої казки Люїса Керола «Аліса в країні чудес». Кам’яна фігура Нарциса втілює психологічні комплекси людини, яких кажуть було чимало у самого Салвадора Далі (а в кого їх не було?). Наприклад, у дитячому віці він страшенно боявся коників стрибунців, і діти деколи насміхались над ним, підкидуючи їх до нього у сумку.

Окрім живопису кипуча натура Далі знаходила своє самовираження і в інших напрямках мистецтва: скульптурі, фотографії, та кіно, яке на початках 20-го століття вважалось самим чарівним та перспективним з мистецтв.

Далі відвідує Америку, де знайомиться та товаришує з відомим мультиплікатором Волтом Діснеєм і навіть трохи малює для мультиків.

Охоче знімається і у комерційній рекламі, однак рекламні ролики з його участю виходять занадто ексцентричними та епатажними. Надовго запам’ятається реклама шоколаду, де Далі відкушує шоколадний шматок, після цього в нього закручуються вуса і він ейфорійним голосом каже, що від цього шоколаду щойно збожеволів.

Творчий спадок Салвадора Далі просто величезний: купа дивовижних картин, кожна з яких коштує щонайменше мільйони доларів.

Помер художник у 1989 році, але його картини житимуть вічно, дивуючи нас та ще не одне покоління наших нащадків своєю загадковою, божевільною, ексцентричною красою і геніальністю.