Румі, безцінний, безподобний. Частина третя.

Румі, безцінний, безподобний. Частина третя.

Румі

Ймовірно, Конійський період життя Румі слід розділити більш визначено, ніж це зазвичай робиться, на дві частини. До – і – після зустрічі 26 листопада 1244 року (за всіма джерелами, випадкової, значить, зумовленою Зверху) з бродячим дервішем, старцем Шамседдіном Мухаммедом Тебрізі (тобто родом з Тебріза). До – Румі був дуже популярним і дуже шанованим, але цілком «земним» ісламським богословом і законознавцем. Після – протягом 16 місяців, заповнених спілкуванням з суфієм Шамседдіном, який проповідував мир і любов між людьми, суть будь-якої релігії бачив у вірі в Бога, а не у виконанні ритуалів, склався той Румі, той Мевляна, якого ми шануємо.

Для Румі відчинилися двері в особливий світ екстатичного стану, свого роду «сп’яніння» в момент ототожнення особистості того, хто молиться або будь-якого підготовленого до цього стану щиро віруючого чоловіка з Божеством. Увійти в такий стан дано небагатьом віруючим. Суфії до нього прагнуть і просуваються через очищення душі і розуму на Шляху до Бога. Чистота помислів і рівна, але з екстатичними осяяннями любов до людей, до світу гармонії звуку, образу і руху стали долею Румі.

Птица духа,
Полет недоступен тому, кто видел твой
Солнечный лик
И глас твой услышал призывно-манящий: «Приди»!
Так рыба бросается в воду, лишь отблеск
прибрежной волны коснется ее существа;
Так сокол, охоту прервав, несется на голос султана,
Когда барабанная дробь ему возвещает: «Пора!»

Лети же, о птица, и душу свою обрети!
Расправь свои крылья, на зов Господина лети!
Покинь эту землю заблудших
и к высшей Любви воспари!
Испив из Источника жизни, оставь этот
мир пустоты для тех, кто привязан к нему.
О поэт, в мир сердца скорее спеши!
Воистину, мир расставанья не стоит
величья души.

Розлучений волею не цілком ясних обставин з другом-шейхом Шамсі, старцем-мудрецем (1247), Румі став висловлювати сповнюючі його почуття божественного екстазу в ритмічних декламаціях своїх віршів-газелей в колі учнів і шанувальників.

Не бойся, не выказывай смущенья,
Ведь Дух любви прекрасен без прикрас,
Исполнен истинного уваженья,
К таким, как мы, хоть он покинул нас.

Он улетел в страну Любви, отбросив всё земное,
Взамен же приобрел сокровище иное:
Быть очевидцем Лика Твоего
И в нем. как в зеркале, увидеть суть всего.

Ритуал ускладнювався, удосконалювався. Вірші, музика і особливий тип обертань допомагали учасникам раденій «знайти» (або «втратити») себе. Праправнук Румі по імені Бенкет Аділь Челебі (XV ст.) остаточно канонізував ритуал; братство «крутящихся (обертових) дервішів» відомо і понині як братство, або дервішеський орден, мевлеві.

Зауважимо, що, при всій настороженості західної громадськості і негативному відношенні світської влади Туреччини (з часів Кемаля Ататюрка) до релігійних братств, мевлеві, і тільки воно, сприймалося спокійно. Воно завжди відрізнялося толерантністю, особливою миролюбністю та доброзичливістю. Відомо, що члени мевлеві з XIII по XX століття один-єдиний раз взяли участь у політичній акції.

У 1648 році масове обурення за підтримки релігійних та військових авторитетів скинуло з трону султана-безумця Делі Ібрагіма I. Серед учасників перевороту були і кілька «дервішів».

Не думаючи про славу земну, Румі всі роки після розлуки з Шамс до кончини наспівував, намовляв свої натхненні рядки.

Шлях до Бога в оточенні тіней що пішли у Вічність улюблених і близьких, думки про вічні істини не залишали його до самого кінця – до 17 грудня 1273 року. Конійська умма стенала сорок днів.

Меня истомила суровая с жизнью борьба.
О ночи равнина! Приди и укрой меня
Таинственность Ночи, свободной от сладкого сна,
Откроет избранникам тайный восторг бытия.

До нас дійшло понад 500 рукописів Румі на фарсі – на рідкість багато для автора, який жив вісім століть тому. Коментарі, виклади, переклади Румі на приблизно 20 мовах світу обліку не піддаються.

Дослідники підрахували, що тільки «Месневі-і Манева», «Поема з прихованим змістом», за обсягом приблизно дорівнює витворам Гомера, вдвічі перевершує «Божественну комедію» Данте і поступається, теж вдвічі, «Шахнаме» Фірдоусі. Але ж є ще й його «Диван-і Кабір», і прозові твори …

Співак печалі і екстазу, Румі зумів знайти і озвучити в найпрямішому сенсі вічні істини. Печаль Румі і часто – наша в тому, що ми не завжди усвідомлюємо від народження до смерті, ми йдемо, але куди? Суфії йдуть усвідомлено – своїм Шляхом.

Румі запропонував людству три «кроки», три етапи самовдосконалення. Перший крок на Шляху до Нього – очиститися від низьких пристрастей (злопам’ятності, брехливості, користолюбства і тому подібних проб диявола). Другим кроком стане досягнення рівноваги земних знань, можливостей (на думку Румі, безмежних, як Його воля) людського розуму і власне Бога як Абсолюту. На другому і третьому «кроках» Мевляни печаль від недосконалості людини поступово змінюється захопленням Любові від злиття з Істиною. Сама особистість людська, отримавши повну віру і впевненість у перевазі позачуттєвого розуміння Буття, розчиняється у Вічності, у Світі (Істині), ім’я якому – Всевишній. Румі вважає важливим покладатися на просвітленого наставника-шейха на містичному Шляху.

Власне, сам Мевляна і став таким наставником, шейхом-суфієм для людства. Румі йде шляхом витонченого і образного осмислення притч і переказів, супроводжуючих людство у всій історії його цивілізації. Пошук Шляху до Бога, ідея Божественного осяяння, позачуттєвого знання спочатку займала людський розум. Як не згадати ще одного сучасника Румі – святого Фому Аквінського (помер рік потому після Мевляни. В 1274 році), який стверджував у своїй «Сумі теології», що розум всесильний у вірі, а недоступні емпіричному розуму істини осягаються через одкровення, що приходить Зверху.

Поки на Землі живуть люди, які не замкнені на повсякденності, а замислюються про Вічне, Мухаммед Джеляледдіна ар-Румі – «співак печалі і екстазу, палаючий факелом Любові», – буде затребуваний і сучасний.

Автор: Віталій Шеремет.

Leave a Reply

Your email address will not be published. Required fields are marked *

UA TOP Bloggers