Коли тримаєш шлях до Боробудуру, то заздалегідь готуєшся до зустрічі з чимось незвичайним. Цей храм надзвичайно популярний в Індонезії, де такими спорудами, навіть самими древніми, нікого не здивуєш: їх сотні. Знають його і в інших країнах. Що стосується буддистів , то для них це одна з головних святинь. Боробудур часто називають восьмим чудом світу. І тут немає перебільшення: адже по своїй монументальності, кількістю скульптур і рельєфів він перевершує навіть найбільший храм світу – Ангкор Ват у Камбоджії.

На відміну від більшості інших храмів Центральної Яви, які видно вже здалеку, Боробудур, незважаючи на свої гігантські розміри, відкривається перед поглядом лише в останній момент. Пояснюється це тим, що навколишня місцевість буйно поросла тропічними заростями, які тримали його в полоні тисячі років.

Про існування цього таємничого храму довгий час знали лише місцеві жителі. З покоління в покоління передавали вони легенди про покинуту споруду, звістка про яку, зрештою, дійшла і до Європи. Коли на початку 19-го століття в Індонезії на деякий час утвердилися англійці, британський віце-губернатор Стемфорд Раффлз, правитель Сінгапуру, зацікавився Боробудуром. Він був першим європейцем, який в 1814 році побачив занедбаний храм. Тоді це був порослий тропічними заростями пагорб. За його вказівкою місцевість розчистили і сам храм частково реставрували.

З тих пір півтора століття дослідники ламають голову над загадками таємничої споруди. До сих пір неясно, чому через два століття після його споруди храм був покинутий. У який час поглинули його джунглі: в X столітті, коли на Центральній Яві панувало індуїстське князівство Матарам? Або в XI, після катастрофічного виверження вулкана Мерапі, яке заподіяла незліченну втрату всій цивілізації цього району? А може, причина криється в поки ще незрозумілій функції самої споруди?

Існує ще одна версія. У XV столітті, коли на Яві утвердився іслам, буддійський храм навмисно засипали землею, щоб приховати його від очей мусульман. Дуже скоро тропічна рослинність, зробивши свою справу, перетворила це місце в цілком природний пагорб.

Довгий час вчені не могли встановити і точну дату будівництва святилища. Деталі його архітектурного стилю в порівнянні з іншими спорудами дозволили припустити, що Боробудур побудований між 750 і 850 роками до правління короля Самаратунга з династії Шаялендра, яка правила в буддійській державі Шрівіджайя.

У вчених немає єдиної думки і з приводу значення слова «Боробудур». Одні перекладають його як «безліч будд», інші виробляють від другої частини санскритського слова «бхумісамбарабудара», що означає «Гора присутніх благих бодхісатв». Індонезійські вчені вважають, що слово складається з двох частин – санскритського «Біхар» («вихара») – монастир і місцевого «Будур» – «пагорб». Тоді Боробудур – «монастир на пагорбі».

Коли знайомишся із спорудженням, то – де б ти не знаходився: на його вершині або біля основи – Боробудур вражає своєю величчю. Храм височіє на пагорбі, якби спираючись на його схили. Щоб вони витримали потужний тиск величезної кам’яної маси, підставу Боробудуру довелося з часом зміцнити й розширити. Над його квадратним цоколем зі сторонами 123 метра здіймаються чотири квадратних яруси з високими баллюстрадами по краях. Вони оперезані барельєфами, що зображають 1460 побутових та 1212 релігійних сюжетів (із життя Будди). Загальна довжина їх 5,5 кілометра. Тут же розташовані ніші з 505 статуями Будди і бодхісатв.

На трьох верхніх концентричних ярусах встановлені 72 кам’яні каплиці, за формою нагадують перевернуті стільці, – кожна в людський зріст і більше, – в яких, як у матрьошці, укладена статуя сидячого Будди. Вершину Боробудуру вінчає величезна, діаметром 11 метрів ступа. Всередині неї знаходиться невеликий, прихований від очей вівтар, де колись стояла золота статуя Будди, підмінена голландцями на кам’яну.

Від підніжжя храму до його вершини – 42 метри. До величезної ступи – вівтаря, який вінчає її, з кожного боку багатогранних терас ведуть круті сходи, а самі тераси з’єднані кам’яними воротами із зображенням міфічної тварини «калу», яка вивергає вервечки кам’яних орнаментів, які в нижній частині підхоплює інша міфічна тварина «макара».

Боробудур не тільки нагадує гігантську кам’яну піраміду, але, як вважають деякі фахівці, символізує собою священну гору Меру, яка за поданням стародавніх індійців вважалася центром світобудови. Крім того, архітектура цього храму уособлює собою ідею сходження по щаблях духовного вдосконалення і пізнання Бога, тобто буддійське вчення про священний шлях. Все тут, починаючи від кількості ярусів і кінчаючи співвідношенням розмірів скульптурних зображень Будди, ніш і ступ, має певний релігійний зміст.

На думку голландського вченого В. Штуттерхейма, Боробудур – символ Всесвіту, за буддійським вченням складається з трьох частин: камадхату (світ звичайної людини, в якій панують низинні бажання), рупадхату (світ людини, яка звільнилася від низинних бажань і прагнень, проте ще не досягла досконалості) і арупадхату (вищий світ, або нірвана). Перший ярус таким чином уособлює собою камадхату, п’ять наступних – рупадхату, а три верхніх разом зі ступою – арупадхату.

Вся образотворча частина споруди також ілюструє собою буддійське вчення про осягнення істини. На думку творців храму, вона повинна пізнаватися в ході огляду скульптур і рельєфів на шляху від нижніх щаблів до верхніх. Рельєфи і барельєфи нижнього ярусу, наприклад, присвячені земному життю втіленого Будди, а верхні: – житіям бодхісатв, які шукають просвітлення. Найвищі сфери духовного пізнання уособлюють статуї сидячого Будди в нішах по краях баллюстрад і зображення Будди на самих верхніх, круглих терасах, приховані за кам’яними гратами 72 ступ. І нарешті, гігантську ступу – вівтар на вершині храму віруючі розглядають як вищий щабель осягнення істини.

Все тут як би підкреслює приземленість земного існування, розраховано на те, щоб вразити уяву віруючого, наставити його на шлях істинний. І поряд з цим – придушити уяву. Статуї Будди немов відгородилися від людей ковпаками кам’яних ступ. Якщо зумієш, простягнувши руку, дотягнутися до статуї Будди – то знайдеш щастя. Потрібно сказати, що зробити це майже неможливо: ми пробували самі. Боробудур побудований так, що немає такої точки, звідки б храм відкривався цілком. Вирішивши, що потрібно відійти на пристойну відстань, щоб побачити щось ціле, ми довго шукали потрібний ракурс, але так і не знайшли. Коли дивишся на храм знизу, то погляду відкривається заплутане нагромадження баллюстрад, терас, ніш і поглиблень, кам’яних виступів і башточок. Гра світла і тіні ще більше посилює це враження, і очі даремно шукають, на чому зупинитися.

Але як би то не було, древні будівельники вклали в цей здається хаос якийсь певний сенс. Це стало очевидним лише тоді, коли вдалося зняти храм з борту літака. На такому знімку це спорудження надзвичайно гармонійно вписується в навколишній ландшафт і виглядає бездоганно навіть з точки зору самого вимогливого архітектора.

Святиня буддизму нелегко розлучається зі своїми таємницями. Створюється враження, ніби стародавні будівельники ретельно намагалися приховати справжнє призначення Боробудуру. Інший раз здається, що численні деталі його архітектури і кілометри рельєфних прикрас спеціально покликані вводити в оману.

Є, однак, і інші пояснення будівництва Боробудуру. Відповідно до одного з них, тут покоїться прах когось з правителів династії Шаялендра. Інша версія стверджує, ніби в цьому храмі поховані останки самого Будди. Існує також думка, що Боробудур був споруджений як свідчення могутності раджей династії Шаялендра і величі буддизму.

Далі буде.

Автор: В. Тарасов.

P. S. Духи вещают: Борободур – удивительный памятник архитектуры и прекраснейший буддийский храм, к сожалению у нас мало известен и популярен. Наверное, стоило бы сделать специальные познавательные программы и передачи, рассказывающие об этом и других мало известных храмах нашей планеты.