Людина з чотками в руках. Перебираючи їх зерна, одними губами вимовляє вона слова молитви або ім’я Бога, очі її напівзакриті… Коли і де з’явилися чотки? Чому стали ритуальною приналежністю буддистів, християн, мусульман? Навіщо вони їм? Найлегше відповісти на останнє запитання. У всіх трьох релігіях призначення чоток однаково: аби рахувати прочитання молитви або імена божеств, або, як в ісламі, епітети Бога.

Припускають, що чотки спочатку з’явилися у буддистів, а потім були запозичені християнами і мусульманами. Це, однак, не доведено, а ось буддизм дійсно запозичив чотки, як і деякі інші елементи культу (і навіть цілі філософські концепції), з попередньої йому індійської релігійної традиції.

Відомо, що шанувальники одного з найпопулярніших божеств доарійської Індії – Шиви приносили в жертву йому і богу Рудрі намисто з 108 кісточок плодів священного дерева Рудракші. Такі намиста-гірлянди називалися рудрамала. Шиваїти вішали їх на шию, прикрашали ними зображення улюбленого божества, а іноді просто залишали на вівтарях. І лише багато пізніше – вже у сформованих культових системах індуїзму і буддизму – ці намиста стали використовуватися для відліку молитов.

Точних відомостей про те, коли це сталося, не має. У всякому разі, в списку обов’язкових предметів, які належало мати буддійському монаху (він складений в I ст. н. е.), чотки ще не згадуються. А починаючи з III століття вони вже відомі. Чотки – обов’язкова деталь облачення буддійських ченців, але й багато мирян завжди носять їх з собою або як намисто на шиї, або у вигляді багатошарового браслета на правій (рідше на лівій) руці.

Буддійські чотки бувають не тільки з 108, але з 18, 21, 27, 32, 54 зерен – залежно від «спеціалізації» і самих чоток, та їх власників. Чотки з 18 зерен присвячені 18 архатам – учням Будди, вони особливо популярні у китайських буддистів. У Тибеті та Монголії частіше зустрінеш чотки з 21 зерен – на честь двадцяти однієї форми буддійської богині Тари, а в Японії більш поширені чотки з 32 намистинами – кожна означає одне з 32 достоїнств Будди. Але найпопулярніші чотки в усіх країнах буддійського світу ті, в яких 108 зерен. Чому саме 108? Це число згадується в давньоіндійських текстах – Ведах, Пуранах, Упанішадах, Махабхараті, воно шанувалося в брахманізмі і досі шанується в індуїзмі. 108 сотень віршів міститься у Ригведі, 108 ниток перлів в дорогоцінному намисті богів; 108 священних місць обмивання перераховані в Майтсьяпуранах; 108 імен (точніше – епітетів) мають боги Сурья, Шива, Брахма, Будда, Авалокітешвара.

У культовій практиці різних національних шкіл, напрямків і сект буддизму число 108 зустрічається неодноразово і в найрізноманітніших проявах: 108 ударів дзвону звучать в новорічну ніч в буддійських храмах Японії; з 108 томів складається Ганджур – звід канонічних творів у тибетському і монгольському ламаїзмі; 108 ступ утворюють огорожу першого буддійського монастиря Монголії Ердене-Цзу, стільки ж їх прикрашає Боробудур – буддійський храм на острові Ява; 108 масок беруть участь в ламаїстській містерії Цам, мета якої – залякування ворогів віри.

І все ж чому саме 108? У давньоіндійській магії велике місце займають числа і різні їх комбінації. Були спроби пояснити це число як якесь вираження стану досконалості, яке досягається завдяки різним маніпуляціям з цифрами: 108 = 100 + 1 + 7, де 100 – число сонячних променів, 1 – диск сонця, 7 – число божественних світів. Або 108 – це 101 разів повторене сонце в семислоговому Брахмані. І так далі. Пояснюють це й тим, що 108 – результат перемноження цифр, що складають так званий магічний трикутник.

Так чи інакше, але якщо в шануванні цього числа і є якесь раціональне зерно, воно поки що приховано від нас у езотеричному шифрі давньоіндійських текстів. Робляться буддійські чотки з самих різних матеріалів – починаючи від золота, кінчаючи кісточками плодів. Вибір залежить не тільки від фінансових можливостей їхнього власника, а й від того, для яких ритуалів чотки призначені.

Жовті чотки з дерева із зернами у вигляді кульок або дисків використовуються послідовниками жовтошапочної секти гелукпа. Ті, що з білих раковин або безбарвного скла, – для ритуалів на честь божества милосердя Авалокітешвари. Червоні чотки з сандалового дерева або коралів пов’язані з поклонінням Хаягріву, персонажу індійської міфології, який відомий в тибетському і монгольському ламаїзмі під ім’ям Дамдіни. Ті ж самі чотки в тантричних сектах присвячені великому магу і чарівникові Падмасамбхаві. Бувають чотки, у яких зерна імітують людський череп, – вони в честь Ваджрабхайрави, одного з божеств-покровителів. Якщо зерна з людських кісток або волокнистого кореня бамбука, то чотки призначені для ритуалів, пов’язаних з богом смерті Ямою.

Чотки з блискучих чорних ядер горіха, що за формою нагадують кінський каштан, присвячені «зберігачу Півночі» Вайшравані. Різного роду провісники користуються чотками із зміїних хребців. У храмі Тіоніном в Кіото є гігантські чотки з 1080 куль діаметром 12,5 сантиметра. Коли йде велика храмова служба (у ній мільйон молитов), люди стоять навколо статуї Будди, кожен тримає в руках по кулі і на відповідні моменти служби передає її сусідові зліва.

Чотки – не просто матеріальний предмет, вони – символ певних філософських концепцій релігії. В буддизмі, наприклад, кінці нитки, на яку нанизані зерна чоток, з’єднуються разом і пропускаються через три додаткові намистини, одна з яких крупніше, ніж дві інші. Вони символізують три скарби буддизму: найбільша – Будду, дві інші – його вчення і створену ним громаду ченців. Захована нитка – символ всепроникної сили буддизму.

Про чотки у християнстві та ісламі читайте в наступній статті.

Автор: Н. Жуковська.