Журнал Пробудження

Вита морська раковина самкха являє собою невід’ємну частину індійської культури і традиції. Усі без винятку благоговіють перед нею, будь то містик, філософ, поет чи простолюдин. Мудрець бачить у ній щось піднесене, далеке від земної суєти, а для обивателя вона нерозривно пов’язана з споконвічним укладом життя. Як би то не було, цей білий «ріжок» зі звучним голосом має саме безпосереднє відношення до індійського духу і характеру.

Усний народний карело-фінський епос Калевала сходить до VII-VIII століть, проте фахівці відносять окремі його епізоди і до більш ранніх епох. В умовах первіснообщинного ладу, серед дикої суворої природи в тайговій Карелії стародавні вірування її жителів були насичені анімістичними мотивами. З століттями, у міру осмислення людиною навколишнього світу і свого буття, язичницькі фантастичні образи відходили в минуле, перетворюючись на образи художні. Вони залишилися в усних міфах, казках, билинах, які передавалися усно від покоління до покоління у формі народних пісень – рун….

Read More Read More

Культура народів, що населяють сьогоднішній Пакистан, здавна пов’язана з писемністю, тому їх усна поезія на різних етапах знаходила своє відображення в письмових джерелах, хоча і продовжувала традиційно передаватися усно. У кожній з чотирьох провінцій Пакистану (Північно-Західній Прикордонній провінції, Пенджабі, Сінді і Белуджистані) є свої оповіді, що переходять з покоління в покоління. Зазвичай майже всі ці поетичні оповіді виконуються співаками під акомпанемент народних музичних інструментів.