Чіпляючись за немислимі споруди з ліан і бамбука, всупереч законам тяжіння піднімаючись по вертикалі, вони намагаються вирвати з темряви гротів біле золото, яке зробить їх багатими. Життя мисливців за гніздами ластівок сповнене небезпек: падіння на скелі і грабіжники, а головне – поліцейські патрулі, якщо потрапити їм в руки – не уникнути ударів бамбуком.
Маленьке оголошення для всіх колег по перу (чи скоріше клавіатуру) із дружніх сайтів: 18 лютого (у суботу) 2012 року в нашому старовинному місті Львові відбудеться цікава конференція Lviv Socail Media Camp 2012, на якій збереться багато всіляких блогерів, журналістів, та всяких інших писак. Організатори конференції обіцяють висвітлення всіляких цікавих тем, таких як просування сайтів у соц. мережах, соціальна журналістика (оце мене найбільше зацікавило), взаємодія журналістів та блогерів (навіть є якась взаємодія!) і таке інше. Я й теж маю намір туди…
Сьогодні 2 лютого не просто такий собі звичайний день, сьогодні день бабака. Бабаки – ссавці, представники сімейства гризунів та далекі родичі білок. А ще бабаки найдавніші та найкращі метеорологи світу: згідно повір’я бабак, який впадає у зимову сплячку другого лютого пробуджується від сну, вилазить з своєї затишної нірки та дивиться на свою тінь, якщо день похмурний і бабак не бачить своєї тіні, тоді він спокійно покидає нірку, що означає швидкий прихід весни. Однак якщо день ясний та сонячний то бабак…
Все, що людина бачить навколо, може пізнаватися тільки тому, що воно відокремилося від своєї половини, котра залишилася позаду, у невидимому, непроявленому стані. Знання можна осягнути тільки порівнюючи дві половини – позитивну та негативну, котрі відокремилися одна від одної. Поки вони поєднані, знаходячись одна в одній, людина нічого не може пізнати. Весь видимий світ пізнається тільки тому, що він відокремився від єдності, в якому Ніщо і Все знаходяться одне в одному, єдності, котру люди називають Абсолютом, Всевишнім, Девом, Деміургом, Богом, Логосом,…
Живемо у світі, що випадково-невипадково перекинувся з ніг на голову. Якби то ще вся справа у заміні понять, де чорне, а де біле? Фатальність підміни понять, що є добро, а що зло, викривило нашу часову-просторову уяву про те як жили, любили, творили, думали, ті, що були до нас. Уляна Калагурська. Саме такими філософськими роздумами львівської художниці пані Уляни розпочинається виставка її картин: «Миттєвості з життя простих речей», на яку мені довелось нещодавно завітати. І справді, як багато всього ми не…
Якось Зевс вирішив в черговий раз піти погуляти, сходити на ліво, скочити у гречку (а він страшенно полюбляв це діло). На цей раз його пасією-коханкою стала вродлива дівчина Семела – донька Фіванскього царя Кадма. Невдовзі Зевс і Семела як то кажуть, залетіли, вона завагітніла і вже чекала на народження хлопчика, якому судилось стати напівбогом та великим героєм. Та ревнива Гера – дружина Зевса не дрімала і вирішила помститись суперниці. Під виглядом служниці вона прийшла до Семели і намовила, щоб та…
Над всією Грецією не було жодної хмаринки, а на блакитному небі ясно світило сонечко, зігріваючи все довкола. Діоген ліниво лежав на пісочку, купаючись в лагідних сонячних промінчиках, та слухав спів пташок, яких завжди було вдосталь на благодатній грецькій землі. Поруч лежала його не замінима вірна подруга та супутниця – бочка, яка служила Діогену справжнісінькою домівкою та фортецею. Аж ось зненацька ідилію порушив гучний гуркіт та тупіт чисельних копит з ногами – це сам гордий завойовник Греції, Олександр Македонський власною персоною…
Саме так, окрім української та російської мови нарешті на нашому сайті з’явилась англійська версія, яка, дуже сподіваюсь, приведе додаткових відвідувачів на сайт з безкрайніх просторів англомовного «буржунету». По правді я вже давно задумав зробити англійську версію сайту, але все руки (та інші частини тіла) ніяк не доходили, і весь час то відкладав на «завтра». Але вже як вчора написав статтю про «завтра», і те, що нема чого відкладати, то далі не було свалу. Бо вже раз написав щось то треба…
Гмм чомусь саме так і робить чимало людей, зокрема й ваш покірний слуга (себто я). Перш ніж почати писати цю статтю (і взагалі будь яку статтю) не обходиться без того, щоб щонайменше три рази перевірити пошту, почитати, що новенького понаписували братні блоги дружніх колег по перу (чи радше по клавіатурі) і так далі і тому подібне. З часом правда беру себе в руки і таки роблю те, що мав зробити, але ж часу то йде в пусту купа, а час…
Рік минув. З усіх минулорічних фестивалів, на яких я був, цей запам’ятався мені найбільше. Кубань. Село Відродження, а в оригіналі «Возрождение» на річці Жане зовсім недалеко від Геленджика, кілометрів з 20-ть, Кубань, Кавказ, Росія. Тут що вересня проходить фестиваль «Восхождение». Збирає він людей, які створили, створюють, чи колись читали про родові помістя. І збирається тут таких охочих поспілкуватись щонайменше тисячі зо три людей. Осінь . Вересень.