Якось троє запилених з дороги мандрівників пізно у вечері одночасно постукали у двері постоялого будинку (або іншими словами просто готелю) з проханням залишитись на нічліг. Один з мандрівників був мусульманином, інший індусом, а третій – професійним критиком. Хазяїн будинку сказав, що в нього вільна тільки одна кімната, в якій місця максимум на двох осіб, а третьому мандрівнику, так чи інакше, але доведеться провести ніч у стайні. Мусульманин одразу сказав: «Не проблема, я піду ночувати у стайню». Але через кілька хвилин мусульманин повернувся назад:
– Ви знаєте, я б з радістю там переночував, але у стайні є свиня, а згідно моєї релігії та вчення пророка Магомета свиня – нечиста тварина і негоже правовірному мусульманину ночувати з нею під одним дахом, – сказав він.
– Не проблема, – відізвався індус, – тоді я піду переночувати в стайню.
Але вже за мить і він повернувся назад.
– Ви знаєте окрім свині там є ще корова, а корова згідно моєї релігії – священна тварина, і негоже простому смертному індусу ночувати під одним дахом із священною твариною та тривожити її спокій.
– Не проблема, тоді я піду, переночую в стайню, – відізвався критик.
За мить у кімнату, де зупинились мусульманин та індус знову хтось постукав. Це були корова і свиня…

Отакий файний анекдот-притча про критику та її деструктивну енергію, яку навіть корова і свиня не змогли витримати. Не то що люди, але що таке критика, та яка її природа. Взагалі тут все просто – критика буває конструктивною та деструктивною, перша дуже потрібна і корисна, допомагає людям зростати та розвиватись, а от деструктивна критика то в першу чергу велика психологічна проблема саме того хто критикує. Бідаки-критики таким чином намагаються просто самовиразитись (коли більше не має як).

Останнім часом багато всілякої деструктивної критики появилось в інтернетах і навіть виник спеціальний термін «тролити», а таких критиків прозвали «тролями». Не знаю чого ображають бідних тролів порівнюючи їх з критиками, адже тролі то такі симпатичні міфічні істоти із скандинавської та кельтської міфології, які нікому не завдавали зла (ну майже нікому, подумаєш згамали кількох необережних мандрівників, тож так, дрібниця, взагалі тролі – санітари лісу). Не то, що ті критики все критикують та критикують і то їм не так і це не так і взагалі всьо не так. І нема на то ради. А насправді все дуже просто, причиною такої словесної діареї, себто критики є все та ж сама гордість та нездорово (часом дуже нездорово) роздуте почуття власної важливості. Шановний пан критик певно що вважає себе самим розумним, просунутим, крутим експертом у всьому чому тільки можна, а критикуючи когось чи щось він просто таким чином підсилює це відчуття – своєї супер-пурер-мега просунутості. Адже когось критикувати значно легше, ніж піти та зробити це самому.

Розрізнити конструктивну критику від деструктивної дуже легко, людина, яка критикує конструктивно, завжди хоче допомогти, вказати на якісь недоліки та негаразди, вирішення яким допоможе стати ще кращим. Деструктивний же критик просто хоче позлорадіти, самоствердитись, показати себе великим всезнаючим експертом, гуру і всьо. Як раз про таких в Біблії гарно написано: «В чужому оці скалку бачить, а у своєму й колоди не помічає». Тож шановні товариші критики та всілякі бойові тролі інтернету, айда братись за свої власні колоди!

Але навіть з такої деструктивної критики можна чогось навчитись (навіть не чогось, а дуже багато). Перш за все не сприймати незаслужену критику, як ще кажуть «не годувати троля» (чи критика) своїми емоціями та енергією, адже йому тільки того і треба, щоб вивести вас з себе, розізлити, рознервувати, як мудро казав хтось, вже не пригадаю хто – ми раби тих, хто нас злить. І справді так воно і є, фактично така критика є одним з знарядь духовного вампірізму, (ще якось напишу про то цілу статтю) коли критик просто не свідомо (чи може і свідомо) хоче поживитись вашою енергією.

Якось Будду запитали його учні:
– А що нам робити коли нас ображають та критикують незаслужено
– А що ви будете робити, коли скажімо, ви стоїте під деревом, і тут на вас зверху падає яблуко чи гілка? – запитав Будда, – чи будете колотити дерево
– Звісно, що ні, то ж просто дерево, – відповіли учні.
– Так само і тут, якщо вас критикують та ображають незаслужено, просто уявіть, що з дерева впала гілка.

А якщо критикують заслужено, тоді просто треба уважно прислухатись до такої критики адже без неї та взагалі без критичного мислення не можливо жодного розвитку (зокрема й духовного). І треба розуміти, що люди, які нас критикую справедливо (коли дійсно є за що) – наші найкращі друзі та вчителі, їх треба шанувати та цінувати, а на їхню критику в жодному разі не ображатись (а брати на замітку), як говорить гарна народна приказка «кого люблю того і б’ю». Все діло в намірах товаришів критиків, добрі наміри дають добрі плоди (тому зокрема на цьому сайті конструктивна критика дуже вітається), погані наміри теж дають добрі плоди, (вся справа у вашому відношенні до поганої критики). А що про критику думаєте ви?

P. S. Духи вещают: Эх, что только не становится объектом критики в последнее время, вот на роботе сотрудники любят покритиковать начальство за плохие условия труда, отсутствующие офисные перегородки, низкую зарплату, вот только критика такая редко когда доходит до высоких начальственных ушей и все остается по-прежнему, увы.