Сьогодні шановні читачі я розповім вам казку. Звісно казку не просту, а філософську. Хоча взагалі всі казки насправді глибоко філософські та мають таємний сакральний зміст, навіть такі всім відомі як казка про колобка (символізує одвічну циклічність буття), про червону шапочку (дорога до бабці то духовне самовдосконалення, а вовк – наші недоліки, які ми маємо вкатрупити, щоб занести бабці пиріжки, ням-ням), семеро козлят – сім чакр (чи семерична будова людини) ну і так далі. В будь-якій казці можна знайти таємний глибинний зміст і ми ще з вами його якось ще обов’язково пошукаємо у наших рідних та знайомих з дитячих років казках. А поки що на нашому сайті триває маленький-великий цикл статей присвячених давньому Єгипту і казку я вам розповім теж давньоєгипетську, таку яку єгипетські мамусі-татусі розповідали своїм діткам на протязі багатьох віків існування Єгипетської цивілізації. А ви поки всідайтесь позручніше.

Жили були Небо та Земля, двоє найбільших богів чиє кохання породило все живе (та й неживе теж) від людей до малесенької комашки, від величних гір до маленького камінчика, від густих лісів до найменшого листочка. А ще окрім цього всього було в них четверо улюблених діточок, які згодом теж стали богами: мудрий Осіріс, прекрасна Ісіда, пихатий Сет та мрійлива Ніфтіда. Осіріс був старшим з богів, їхнім улюбленцем, та й як його можна було не любити, хлопець на всі руки майстер, люба справа на ура йде. Лампочку прикрути – будь-ласка, піраміди збудувати – запросто. А ще Осіріса неймовірно веселили та забавляли ці двоногі, та дворукі істоти з головою посередині (чи в кого як) – люди. Кажуть їм (себто нам) він багато всього допоміг, навчив як обробляти землю, добувати корисні копалини, будувати (от піраміди досі стоять – стара школа), виноробству, мистецтву лікування. Та й люди за це все дуже любили Осіріса, але й не тільки люди – за всі його добрі справи покохала його прекрасна Ісіда сестра, яка дуже скоро стала ще й дружиною (в них богів з тим проблем не має, в плані брат з сестрою нічого страшного). І жили вони майже довго і майже щасливо. «Чому майже?», – певно, спитаєте ви. А дуже просто, в них то ще інші родичі, отут то і «дорога родина» постаралась.

А саме брат Осіріса, пихатий Сет, який не був таким талановитим як Осіріс і через те страшно заздрив йому. Ще кажуть Сет теж був таємно закоханий у прекрасну Ісіду, отут то його жаба по повній і задавила, і дарма що бог. Одним словом, вирішив Сет показати хто в домі господар. Запросив якось Осіріса в гості на чайок, а замість чаю підсипав снодійне, випив Осіріс та заснув сном глибоким-преглубоким, а Сет, щоб даром час не гаяти взяв та пошматував нещасного Осіріса на шматки, і ці шматки порозкидав по різним частинам світу.

Зажурилась бідна Ісіда та стала шукати свого чоловіка і ось у верхів’ї річки Ніл раптом знайшла його дітородний орган (фалос), який вельми важливий не те що у всіх чоловіків, а й навіть у богів. Від цього органу Ісіда завагітніла (така вже важка жіноча доля) і невдовзі народила сина Гора. Разом з ним Ісіда довго мандрувала світом, збираючи розділені шматки свого коханого чоловіка, і врешті знайшла все, окрім голови, яка продовжувала зберігатись у хитрого та злого Сета (певно, яко сувенір). Син Гор вступає у двобій із злим Сетом, показує йому хто в домі господар, Сет переможений, голова теж на місці і бог Осіріс чудесним чином воскресає з мертвих, де він непогано проводив час, поки Ісіда та Гор бились з Сетом. Причому настільки непогано, що Осіріс вирішує там залишитись назавжди і стає володарем потойбічного світу, а прекрасна Ісіда знов єднається з ним в обіймах кохання. І живуть вони на цей раз довго і щасливо (без ніяких «майже»). Хепі енд.

А тепер трошки філософствування, як відкрив ще колись великий психолог дідусь Юнг, – всі старовині казки, легенди, міфи придумані не просто так, а несуть сакральний зміст, таємні знання закодовані в глибинах нашої підсвідомості. А цей міф особливо символічний, давні єгиптяни дуже любили його та навіть мали спеціальні містерії – таку собі театральну виставу, де зображались всі його ключові події. (Десь так само як на Різдво ми обігруємо у вертепах народження Ісуса Христа). А хто такий Осіріс, Ісіда, Сет, ви як думаєте?

Я теж щось думаю з цього приводу, наприклад на мою скромну думку Осіріс це ви, Ісіда – це теж ви, Сет – це теж ви, Гор – це теж ви шановний читач. І я, і дядя Вася з сусіднього під’їзду і взагалі кожна людина. Адже Осіріс символізує нашу душу, яку пихатий (і злий) Сет через заздрість пошматував на різні частини (до речі дехто вважає, що від єгипетського бога Сета походить християнський Сатана, цілком з цим погоджуюсь) і через то людина, людське «Я» стало поділене на багато різних маленьких «я», які між собою то і діло сперечаються, сваряться, б’ються. А богиня Ісіда – це переможна сила кохання, яка тільки одна може об’єднати роз’єднанні частинки нашої особистості, знову зробити нас цільними і самодостатніми, але перед самим об’єднанням треба дати раду з головою, перемогти злого Сета (чортика) всередині самого себе. (У молитві Отче наш теж є гарні слова: «І визволи нас від лукавого»)

І тільки тоді людина стане абсолютно щасливою, знов воскресне, «народиться згори» (як поетично написано у Біблії) чого всім і бажаю. (Хоча то ой як не просто, бо той Сет – сильний гад і щоб йому начистити пику треба файно постаратись, але ніхто не обіцяв легких шляхів). А поки кохаймося. На завершення гарна пісенька від моїх улюблених бітлів. All you need is love (Все що нам потрібно це кохання)

P. S. Духи вещают: А еще более глубокое понимание египетских мифов (и особенно мифа об Исиде и Осирисе) дает нам возможность лучше понять многие тайны удивительной древнеегипетской цивилизации, и даже тайны египетских пирамид, которые и до сегодня остаются неразгаданной загадкой истории.