Тема нових дітей досить популярна як у ЗМІ так і в Інтернеті, перш за все завдяки американській версії «Дітей Індиго». У цей же час, галасу навколо нових дітей особливо в 2003-2005-тих роках було багато, але і до цього дня, не має по-справжньому діючої моделі виховання дитини феноменальних можливостей. Сьогодні дуже затребуваними є моделі обдарованих дітей з використанням різного роду програм раннього розвитку, заснованих на методі акселіраціі (прискореного росту). Але моделі дітей прискореного росту мають один спільний недолік. Вони покликані розвивати лише тільки ліву (інтелектуальну) півкулю, «гальмуючи» при цьому розвиток правої (креативної) півкулі. В результаті чого ми маємо досконалу модель інтелектуального розвитку дитини і розумово відсталу в плані розвитку її креативних, не кажучи вже про феноменальні здібності. Спроби деяких психологів включати в програми раннього розвитку тренування правої (креативної) півкулі не принесуть належного результату. Оскільки, для того щоб дитина була здатною мислити правою півкулею в її мозку повинна бути сформована ейдична (образно-чуттєва) матриця свідомості. Без цієї базисної навички, весь процес обробки інформації буде відбуватися на основі розвинутої інтелектуальної матриці.

Мода на дітей раннього розвитку прийшла до нас із цивілізованого Заходу. Там, суспільство людей уже багато десятиліть сповідує головний принцип життя людини в розвиненій країні під назвою «Бути успішним». Модель дорослих людей «бути успішними» була перенесена на систему раннього дитячого розвитку. До нас модель раннього розвитку дитячої психіки прийшла в кінці 90-х років минулого століття. З’явилися центри раннього розвитку, де починаючи з двох-трьох років навчалися діти в основному за програмами прискореного розвитку інтелекту (іноземна мова, розвиток мови в ігровій формі і навички читання) з додаванням хореографії, малювання, співу і навіть дитячої йоги з басейном. Все це мало назву: «Формування гармонійної особистості у дитини». Так як всі батьки хочуть бачити у своїй дитині майбутню знаменитість (успішність), то природно, центри раннього розвитку набули величезної популярності. Крім того, батьки самостійно в домашніх умовах стали виховувати своїх дітей за програмами раннього розвитку. Здається, нічого краще для розвитку дитячої психіки придумати неможливо.

Якщо глибоко вникнути в проблему раннього розвитку дітей, то ми виходимо на цілу серію парадоксів. Виявляється, то до чого прагнуть всі батьки у вихованні дитини, має назву «метод акселерації» (прискореного росту). Крім методу акселерації існує ще «метод ампліфікації» (глибоке проживання дитячого віку). Ось вам перший парадокс. Ніхто сьогодні з педагогів та психологів не скаже однозначно, що краще для дитини «повноцінне проживання дитячого віку» (метод ампліфікації) або «прискорений розвиток дитячої психіки» (метод акселерації). Другий парадокс. У результаті «прискореного розвитку» ваша дитина в два роки знає тисячу слів, в три бігло говорить на іноземній мові, а в чотири – вміє читати. У сім років вона піде достатньо підготовленою до загальноосвітньої школи з програмою навчання розрахованою на середньостатистичного учня. До четвертого класу такий підготовлений учень буде просто «просиджувати» уроки. У четвертому класі здібності підготовленого учня зрівняються з усіма іншими. Питається: «Навіщо було витрачати стільки сил і засобів, для того щоб система шкільної освіти все старання звела нанівець?» І нарешті, третій парадокс – найголовніший. Програми раннього розвитку розраховані в основному на тренування лівої (інтелектуальної) півкулі мозку. При активній роботі лівої півкулі, природним чином «гальмуватиметься» робота правої (креативної) півкулі. В результаті раннього розвитку ми маємо підготовленого інтелектуала з одного боку і креативного інваліда – з іншого.

Коли ми уважно і з боку (без нашої участі) подивимося на розвиток дитячої психіки, то в цьому маленькому дитячому світі побачимо масу елементів пізнавального (когнітивного), креативного і навіть феноменального характеру. Було б доречним з нашого боку непомітно (на рівні підсвідомості) підключитися до дитячої психіки і довести ці первинні задатки до максимально-ефективного значення. Те, що в альтернативній школі креативного психолога з м. Києва називається «методом ейдичної ампліфікації».

Згідно розробленої мною теорії раннього розвитку дитячої психіки під назвою «Діти Ейдо», всі діти мають первинні ейдо-феноменальні задатки. Інтелект – це вже похідна від цих задатків, плюс початкова здатність до навчання. Тому не варто вчити дитину інтелекту, інакше її мислення стане однобоким (лівопівкульним). Перш за все, необхідно розвинути в дитячій психіці здатність до навчання, тобто навчити дитину мислити двома півкулями мозку. Наприклад, розвинути в дитячій психіці феноменальну пам’ять. І вже на цій феноменальній пам’яті будувати весь процес інтелектуальної (шкільної) освіти. Адже дитина в ранньому дитинстві мислить образами і почуттями (первинні задатки), тобто сприймає світ у вигляді простих ейдосів. Зрозуміло, таке сприйняття досить примітивне, що вимагає розвитку. Але сам факт того, що дитина мислить ейдосами, говорить про те, що в розумовій роботі задіяні дві півкулі мозку. Завдання домашнього психолога дітей Ейдо, довести роботу двох півкуль мозку до досконалості (феноменального навчання).

Для того щоб переконатися в тому, що ваша дитина має початкові навички феноменальної (фотографічної) пам’яті, проведіть з нею такий експеримент (я це називаю провокацією з виявлення феноменальних здібностей). Виріжте з дитячих журналів гарні дитячі картинки, наприклад: зайчика, качечку, м’ячик, кішечку, собачку і запасну картинку-курчатку. Дитина повинна з 100 – відсотковою ймовірністю відрізняти, де зайчик, а де курча. Далі, на білому чистому аркуші паперу розташуйте чотири картинки по кутах і одну в центрі. Прикрийте їх аркушем паперу. Граючи зі своєю дитиною в «Країну чудес», поясніть їй завдання. Казкова скриня з іграшками відкриється лише тільки в тому випадку, коли вона покаже в якому кутку, яка картинка знаходиться. При цьому підійміть аркуш паперу на 2-3 секунди для того щоб дитина побіжно побачила те, що знаходиться під ним («сфотографував» побачене). І ви будете приємно здивовані тим, що ваша дитина навіть без підготовки, фотографічно бачить те, що знаходиться під аркушем паперу.

Для того щоб переконатися в її фотографічній пам’яті, спровокуйте іншу ситуацію. Поміняйте місцями картинки і замість «собачки» поставте запасну картинку (курчатку). Зрозуміло, з першого разу «провокація» може не вдатися, оскільки дитині навіть в три роки досить складно пояснити, що від неї вимагається. Але при вмілому використанні «провокацій», ви спочатку можете виявити в її психіці, навіть феноменальні задатки, не кажучи вже про ейдичні. З першу виявити, а потім – розвинути їх. Скажу навіть більше, багато феноменальних здібностей діти мають в зародковому стані вже від народження. Тому будьте уважними при спілкуванні з дитиною. Особливо з дитиною, в якої психіка ще не завантажена інтелектом. Можливо вона вже спочатку володіє телепатичним феноменом і «бачить» навіть те, про що ви думаєте ….

Автор: Олександр Гален, розробник ейдо-феноменальної системи освіти.
e-mail: stalker400@narod.ru.