З давньогрецької міфології відомо, що Афродіта – богиня кохання і краси, уособлення жіночності і невмирущою юності. У розкопках боспорського міста Німфея, руїни якого лежать недалеко від сучасної Керчі, була знайдена теракотова статуетка Афродіти з дельфіном. Зроблена вона у І – ІІ ст. до н. е. Але чому Афродіта з дельфіном?

Справа в тому, що в давнину саме ця богиня уособлювала собою всі творчі сили природи. У греків була Афродіта Уранія, що значить – небесна, Афродіта Пандемос, тобто пануюча на землі, і Афродіта Понтія або Евплойя, інакше – морська. Як богиня кохання, вона зображувалась з миртом, яблуком або квіткою; в якості земної правительки її супроводжував голуб чи заєць, і нарешті, Афродіту – богиню моря супроводжував дельфін. В останньому значенні Афродіта виступала покровителькою спокійного і безтурботного моря, супутницею щасливого плавання і шанувалась нарівні з Посейдоном.

Таке поєднання в одне божество, здавалося б, несумісних понять легко пояснити. Відповідно до грецької міфології, Афродіта – дочка Зевса і Діони, а за іншою версією – дочка Урана – народилася з морської піни і в раковині припливла до землі Кіпру, де вона була особливо популярна. Грецьке слово «Афродіті» означає «кохання, пристрасть, насолода», а співзвучне йому за першими літерами слово «Афрос» перекладається з грецької, як «піна, піниться». Очевидно, ця обставина і послужила приводом до виникнення міфу про народження Афродіти з морської піни. (Ідея була запозичена греками у жителів Малої Азії.) Її храми і святилища розташовувалися обов’язково на островах, у гаванях і приморських містах.

Чому ж священним символом Афродіти є саме дельфін? Людина ще в глибоку давнину побачила особливе тяжіння до себе цих тварин. Наприклад, їх любов приєднуватися до кораблів, які вони часто супроводжують протягом десятків і сотень кілометрів, скрашуючи одноманітність і монотонність безмежного плавання. Помічена була надзвичайна довірливість тварин, що реагують на заклики моряків, які користуються для цієї мети спеціальними дудками. Нарешті, не залишилась без уваги неспокійна поведінку дельфінів при наближенні бурі. Їх моторні стрибки служили як би застереженням для мореплавців. Ось чому дельфін став символом моря і його богів, а також священним знаком, свого роду гербом багатьох портових міст Греції.

Грецькі поети захоплено оспівували безкорисливу любов і відданість дельфінів до людей. Вони створили прекрасні легенди, що оповідають про казкову появу дельфіна в тяжкі моменти загибелі людини в морі. Подібні теми часто звучать у творах античного мистецтва – у пластиці, в скульптурі, в малюнках вазового живопису.

P. S. Духи вещают: Подумалось, а почему бы, например, не сделать принтер этикеток со священным образом Афродиты и дельфина на обложке. Думаю, подобные этикетки пользовались бы повышенной популярностью, особенно в местах у моря.