Дамаск, одне з найпрекрасніших міст мусульманського світу, славне своїми мечетями. Їх тут сотні – стародавні, просто старовинні і зовсім нові. Є серед них знамениті архітектурні шедеври, що захоплюють гармонією ліній і фарб, багатством і вишуканістю оздоблення. Чи не кожна мечеть в цьому місті, колись бувшому столицею величезного халіфату, має свою історію, під їх куполами приховані святині ісламського світу. Паломники і туристи з усіх кінців їдуть сюди поглянути на небачену красу, поклонитися святиням. Мечеть, про яку ми хочемо розповісти, не входить в число туристських об’єктів, вона розташована поза стінами старого міста, на околиці Дамаска.

Зовні вона не привертає уваги – приземкувата будівля, оточене айваном. І тільки пронизлива блакить купола вражає, хвилює, змушуючи згадати про перську бірюзу і кахлі. І справді, мечеть будувалася на кошти Ірану, в наші дні. Але це особлива мечеть, яких не так вже й багато у світі ісламу. Вона – жіноча і присвячена одній з найбільш шанованих мусульманок – внучці пророка Мухаммеда Зейнаб.

Її мати – Фатіма, дочка пророка і дружина імама Алі. Про саму Зейнаб відомо дуже мало. Вважається, що вона була поруч зі своїм рідним братом Хусейном в сумний день, 10 мухаррама 681 року, коли в бою під Кербелою він склав свою буйну голову. Його мученицька смерть від 99 колотих і різаних ран просочила кров’ю шиїтську доктрину. Зейнаб потрапила в полон і в обозі переможця – Йазіда, сина Муавійа, – була привезена в Дамаск…

Зейнаб – жінка з дому Алі, і тому її ім’я, так само як і ім’я її матері Фатіми, оточене у шиїтів особливим шануванням.

У мечеть Зейнаб приходять не тільки шиїтки, але і всі жінки, які хочуть попросити заступництва перед Аллахом, попросити щастя, чоловіка, дитину, здоров’я своїм близьким, позбавлення від недуги. Природно, перед обличчям Аллаха немає різниці між ними – прихильниками шиїзму або сунізму, бо турботи у них одні: дім, сім’я, діти, коротше кажучи – життя.

Внутрішнє оздоблення мечеті чудово, і дивлячись на цю казкову красу, думаєш, що такою ось, як ця, може бути тільки стародавня мечеть. Тим часом, як вже говорилося, це одна з найбільш «молодих» мечетей міста.

Якби мечеть водночас не служила мавзолеєм, можна було б сказати, що її стиль – оформлення стін, прямокутних колон, купола відрізняються кокетством, вся вона, немов вишукана бонбоньєрка. Малюнок на стінах здається мереживом і прекрасно гармонує з блискучими кришталевими підвісками, величезною люстрою, яка приймає на себе промені сонця, що проходять крізь вікна під куполом. У гарну погоду світло, що ллється крізь вікна створює райдужний настрій, народжує надію на виконання заповітного.

Дійсно, оздоблення мечеті контрастує зі звичним інтер’єром дамаських мечетей, де прийняті геометричний малюнок, широке використання різнобарвної мозаїки, холодний камінь. Срібна решітка, що укладає високий кенотаф, що символізує гріб Зейнаб, блищить на сонці. Жінки торкаються до неї губами, немов до руки святої.

Як і у всі мечеті, сюди прийнято заходити босоніж, накинувши на себе чорний плащ з капюшоном. Однак чорні фігури відвідувачок не здаються сумними. З-під капюшонів на вас дивляться доброзичливі карі очі. Всі жінки тут – сестри…

Автор: Ольга Бібікова.