Ось вже зовсім скоро чисельні компанії малолітніх розбишак перевдягнуться у “страшні” (скоріше чудернацькі) костюми всяких чортиків, привидів, вампірів та інших забавних істот, стануть ходити по домівкам, клянчачи своїм традиційним хеловінським “trick or treating” (солодощі або життя) власне солодощі. (Хоча думаю сьогоднішнім діткам солодощі по барабану, а от гроші ні). Усюди, наче імітуючи голови українських політиків, з’являться тикви (чи гарбузи), з акуратно вирізаними оченятами та ротиком і запаленою свічкою всередині. А в світі настане одне з самих цікавих та популярних свят – Хеловін.

Хеловін – одне з найдавніших язичницьких свят, яке дожило до наших днів, має багату цікаву і символічну історію. Народився Хеловін у сиву пресиву давнину в цивілізації давніх кельтів – народу, який колись населяв більшу частину бабці Європи, в наш же час етнічними кельтами лишаються хіба горді сини Ірландії та Шотландії. Кельти, як і наші предки – давні слов’яни, дуже тонко відчували зміни природних циклів матінки Землі, ритми та настрої природи. З тими природними змінами і пов’язувались всі давні язичницькі свята. Та й взагалі кельти, як і їхні слов’янські колеги, теж полюбляли святкувати, проте не так завзято як слов’яни. Бо великих свят в кельтів було лише два (не те, що в слов’ян): Бельтайн та Самайн.

Бельтайн святкувався в кінці квітня – початку травня і символізував прихід теплого літнього періоду, цвітіння природи, врожаїв та плодючості. Однак з приходом християнства Бельтайн пов’язали з розгулом нечистої сили і в наші дні він став відомий як Вальпургієва ніч. (А пізніше то давнє язичницьке свято, і зовсім спаплюжили днем солідарності трудящихся, яке припало на 1 травня, акурат в Бельтайн)

Самайн (який зрештою і перетворився на Хеловін) же навпаки символізував прихід холодної зимової пори, дощів, снігу, слякоті, і того всього та святкувався в кінці жовтня – початку листопада. А оскільки зимою все в природі неначе помирає, (або йде в зимову сплячку) то за стародавніми кельтськими повір’ями разом з приходом зими та холоду, із потойбічного світу повстають духи померлих і вторгаються у світ живих. (Кельти вірили, що в момент приходу зими стирається кордон між світом мертвих та живих). Для того, щоб їх не пустити та відлякати кельти навмисне одягали страшні костюми та маски, збирались разом, запалювали вогні, приносили в жертву своїм богам-покровителям худобу, щоб ті оберегли їх в той день.

Скажімо, така маска любого духа до інфаркту доведе.

Також разом з кордоном між світом мертвих та живих під час Самайну відчиняються двері, скрізь які можна зазирнути у щілинку майбутнього, тож кельтські друїди, активно використовували день Самайна для гадань намагаючись побачити, що там буде далі.
Це язичницьке свято настільки глибоко прижилось у свідомості кельтського народу, що з приходом християнства його вже не можливо було викорінити. Тож замість з нього зробили християнське свято, яке назвали – “Днем всіх святих” як данину пам’яті всім померлим святим минулого. “День всіх святих” на давній англійській мові звучав як: “All Hallows Even”, саме звідси і пішла сучасна назва – Halloween (Хеловін).

З плином часу в хеловінських святкуваннях багато всього помінялось, давні кельтські звичаї та ритуали або зовсім канули в лету, або змінили свою форму. Так перебиратись у страшні костюми (для відлякування духів) стали в основному діти, для яких то була ще та забава. Відлякувати духів теж робота, яка потребує своєї винагороди, тож діти стали ходити по хатах вимагаючи солодощі (чи гроші). А скупим товаришам, які не хотіли ділитись, робили всяку шкоду та пакості. Дорослі люди в той день обов’язково мають відвідати цвинтар, поставити свічки за упокій своїх померлих родичів, щоб ті спали собі спокійненько в мирі, а не з’являлись під час Хеловіну на нашу грішну землю.

Окремої уваги вартує головний символ свята – голова зроблена з гарбуза та запаленою свічкою всередині. Знайомтесь – це хитрий Джек.

Хитрий Джек – напівміфічний персонаж якому долею випало стати головним символом хеловінських святкувань. Давня ірландська легенда розповідає нам про те, що давним давно на ірландській землі жив один хитрий та скупий коваль на ймення Джек. А ще коваль Джек полюбляв файно випити і взагалі був не стільки ковалем, скільки пияком. І ось одного разу, якраз в канун “дня всіх святих”, наш герой квасив собі в барі міцний ірландський ель (а по нашому – пиво). Після енної пляшки випитого елю у Джека скінчились гроші, а пити ще хотілось (буває ж таке). Та настільки хотілось, що наш пияк Джек був готовий продати душу за ще одну пляшку п’янкого ірландського елю. Тут в бар увійшов не хто небудь, а сам Сатана, (також відомий як Чорт, Диявол, Люцифер, Нечистий) який тому собі так вільно гуляв серед людей, бо то був канун “дня всіх святих”. Звісно, Сатана запропонував ковалю Джеку маленький ґешефт – його душа в обмін на пиво (чи то ель по їхньому). Джек неначе погодився, та коли Сатана матеріалізував золоту монету, щоб той міг купити собі ще пива, Джек одразу засунув ту монету собі до кишені, де лежав срібний хрест. Сатана застогнав від болю, монетка була частинкою його плоті, а хрест її палив, як розпалене залізо. Зрештою Джек взяв від Чорта обіцянку, що той ніколи не забиратиме його душу, і повернув монетку.

Та всі ми з вами смертні, смертним був і хитрий пияк Джек. Коли він помер, то не зміг потрапити до раю, оскільки вів вельми грішне життя, але і до пекла його не взяли – Сатана пообіцяв ніколи не брати його душу до пекла. Отак став наш бідолаха Джек духом скитатись в світі живих. Якось в своїх мандрах Джек випадково забрів то пекла, і попросив в Диявола вогню, щоб міг бачити перед собою дорогу. Диявол видав йому вогонь, а щоб той не згас, ірландець використав гарбуза, що лежав в його кишені, як світильник. Отак і ходить тепер хитрий Джек нашим світом, чекаючи страшного суду, а його неспокійний дух з світильником із гарбуза став символом цього свята.

В Україні Хеловін не святкують так пишно, як в Америці чи Європі, бо то взагалі навіть і не наше свято. Ще в 19-му столітті російська православна церква суворо заборонила святкування Хеловіну, як язичницького свята, однак якщо ми цілком спокійно святкуємо наші слов’янські язичницькі свята, такі як Івана-Купала, то чому б не посвяткувати “їхнє” язичницьке свято Хеловін. Бажаю всім веселих святкувань і хай духи будуть вам прихильні.

P. S. Духи вещают: А еще есть такой стереотип, что во время Хэллоуина обязательно должна быть какая-то ужасная или просто жуткая погода: дождь, (да что там дождь – ливень) гроза и молнии сверкают, бррр. Разумеется, это все только стереотипы, а реальная погода может быть самой разной, как и в любой другой день. И вообще лучше наперед узнавать какая будет погода в Тернополе, Киеве или Львове с помощью разных искусных шаманов-метеорологов.