Один з семи основних візантійських типів зображення Божої Матері – «Богоматір Нікопея». Слово «Нікопея» в перекладі означає «переможниця, переможна, поборниця». Історія образу «Нікопеї» тісно пов’язана з храмом «Богородиці Кіра». Цей храм – одна з найдавніших столичних церков Візантії. Згідно з переказами, його спорудження відноситься до часу імператора Маркіяна (450-457) або ж Феодосія Молодшого (408-450), у якого був префект – патрикій Кір, чиїм ім’ям і був названий храм. Можливо, він був його патроном. Але відомо, що в Константинополі був також квартал, названий по імені Кіра: можливо, храм був розташований саме в цьому кварталі. Храм Кіра отримав у столиці велику популярність по чудотворному образу Божої Матері з Немовлям в лоні Її, причому руки Богородиці були покладені на Сина.

Храмовий образ «Богоматері Кіріотісси», інакше званої «Нікопеєю», був відомий тим, що перед ним візантійські імператори приносили подячні молебні Ісусу Христу і Божій Матері за даровані їм перемоги над варварами на полі битви. Можливо, що і сама ікона Нікопеї супроводжувала армію в походах. Ікона ця дуже рано набула поширення в багатьох списках. Відомо, що її руським аналогом був образ «Богоматері Печерської (Свенської)» 1288 р. з Брянського Свенського монастиря.

Але яким шляхом ця ікона стала основою одного з головних типів зображення Богоматері? Формування візантійської іконографії припадає на IX століття, коли іконошанування перемогло над іконоборством. Поява прообразів «Нікопеї» могла належати і до більш раннього часу. Подібні зображення відзначені серед фресок V століття в коптському монастирі Бауїт в Єгипті. Інший приклад – зображення в римській церкві Санта Марія Антиква VII-VIII століть.

На печатці імператора Іраклія (610-641) є подібний образ з грецьким написом «Кіріотісси», що, втім, могло перекладатися як «Цариця» і не означати «Богоматір храму Кіра». З середини IX століття зображення «Нікопеї», або «Кіріотісси», у візантійських і руських пам’ятках зустрічається не одноразово. На руському грунті це; зокрема, «Богоматір Печерська (Свенська)», зображена з майбутніми Антонієм і Феодосієм Печерськими. Ікона, за переказами, створена іконописцем Аліпієм в XI столітті.

Судячи з всього, його пензлю міг належати лише її прообраз, списком з якого, мабуть, і є збережена ікона XIII століття. (Третьяковська галерея). Постійними, обов’язковими ознаками даного типу зображення є: 1) наявність двох осіб – Матері та Її Сина; 2) їх фронтальність, тобто розташування обличчям до нас; 3) немолебне положення рук Богоматері – вони не здійняті, а притримують Немовля. Змінні ознаки даного типу: 1) вид представлення Матері – тронна, ростова, поясна; 2) наявність або відсутність слави навколо Немовля; 3) вид слави, якщо вона є, – овал або круг; 4) положення Його рук: благословляє правою рукою або обома руками; 5) вид перстоскладення – двоперстя або іменослове; 6) положення Її рук: покладені на овал слави Сина, притримують славу з двох сторін, притримують Сина за плечі й ін.

Тип «Богоматері Нікопеї» у Візантії міг мати й інші назви, такі як «Пантанасса» (Вседержавна, Всецариця), «Кіпрська». На Русі ж його шановані списки, крім «Печерської (Свенської) Божої Матері», – ікони «Кіпяжська» і «Ярославо-Печерська».

Автор: С. Вербицький.