Чудовими прикрасами з різьбленої теракоти славиться храм Махабудха в Патані. Непальські храми, як правило, вдало вписані в оточення. Невід’ємна частина міських ансамблів, вони часто становлять також – і в місті, і в сільській місцевості – свого роду монументальні комплекси. Сувора і витончена композиція таких комплексів, створених представниками древньої і єдиної в своєму роді цивілізації, наочно демонструє чудове вміння неварів організовувати просторове середовище і своє оточення.

Тут, в долині Катманду, всюди видно приклади дбайливого ставлення до землі. Така традиція як не можна краще відповідала потребам стабільного і переважно аграрного за своєю структурою суспільства. Про це говорять не тільки побудови: всюди на схилах всіх навколишніх пагорбів бачиш також поля-тераси, яким долина багато в чому зобов’язана своєю мальовничістю.

Притаманні неварам почуття громади, тонке відчуття ландшафту, ощадливість, з якою вони використовували простір, дозволили їм добитися органічної цілісності створюваних протягом століть міських ансамблів. Звичайно, вони виникали не за якимось єдиним планом, а стихійно, що й зумовило різноманітність точок сприйняття і просторових переходів. Однак завдяки однорідності конструктивних рішень, що застосовувалися в житловому будівництві, створювалася необхідна узгодженість міської забудови, а у загальноміській структурі була досягнута навіть відома врівноваженість між забудованими і відкритими просторами.

Таким чином, своєрідність міського ландшафту – одна з найважливіших рис творчої спадщини неварів, обумовлена природними особливостями та вмінням неварів пристосуватися до них. Їх міста аж ніяк не страждають недоліком своєрідності, але в них легко виявити і численні спільні риси, які найкраще сприймаються з традиційної точки зору подорожнього.

Але саме тому бурхливо виявляється нині в Непалі жага оновлення, прагнення до змін, це тягне за собою і серйозну загрозу. Викликані ними несприятливі наслідки вже дають себе знати і в місті Катманду, і в його долині.

Серйозне втручання у сформований компактний організм історичного ядра Катманду мало, наприклад, місце після землетрусу 1934 року, коли в результаті руйнування деяких старих споруд в місті було прокладено кілька широких прямих вулиць, забудованих будинками досить похмурого академічного стилю. Їх білі оштукатурені фасади вступили в різкий контраст із зовнішністю традиційних міських будинків, що будувалися з червоної цегли і оброблених різьбленим деревом. Своїми розмірами, бетонними конструкціями і оштукатуреними поверхнями ці будівлі дисонують в музиці історичного ядра Катманду.

Культурним цінностям непальських міст загрожує і розвиток промислових підприємств. Дорожнє будівництво тут теж часто ведеться без достатнього врахування здавна складеної гармонії між природними і «людськими» елементами природного середовища, без належної поваги до старої забудови.

Головну вулицю в Будхен розширили за рахунок знесення старих будинків на одній її стороні. Але це тільки сильніше підкреслило досить жалюгідний стан будівель на незайманій стороні вулиці: з особливою наочністю виявилася необхідність їх ремонту. Або ще приклад: стародавні ворота ступи Бодхнатх зараз прибрані. Вони були невеликими, навіть тісними, але саме це і створювало несподіваний ефект сприйняття: людина проходила в огорожу ступи буквально через «замкову щілину», зате різким контрастом раптом відкривалася перед нею у всій своїй величі величезна споруда. Тепер підхід до ступи широко відкритий, але колишній зоровий ефект втрачений.

Зараз у ряді храмів ведуться деякі реставраційні роботи, однак значна більшість споруд поступово руйнується. Підраховано, що окремі дерев’яні конструкції і деталі можуть загинути в найближчі 10-15 років. А поки в багатьох храмах нерідко можна побачити примітивні саморобні захисні пристрої на дахах або підпори, якими намагаються «зміцнити» різьблені дерев’яні підкоси.

Посилилося зараз і розкрадання дрібних декоративних деталей храмів (різьблені дерев’яні та металеві предмети, написи і т. д.). У цьому відому роль відіграє, мабуть, розвиток туризму – адже викрадене, безсумнівно, надходить на «чорний ринок» для любителів сувенірів. Проблема ця все більше загострюється і з багатьох причин вже зараз представляється досить серйозною.

Одна з таких причин – зникнення невеликих металевих табличок з написами, що розповідають про будівництво храмів (іноді ці таблички – єдине свідчення часу та обставин споруди).

Нерідко розкрадання піддаються і власне художні цінності. Наприклад, у храмі Вішну в Патані зникли мідні барельєфи, які прикрашали вхідні двері, та інші металеві деталі. Від варварського поводження постраждав також ряд інших пам’яток. Тому настійно необхідно вирішити нелегку проблему відповідної охорони древніх споруд.

Автор: Ернест А. Коннелі.