Середньовічні романи про Грааль оповідають про те, як воскреслий Христос з’явився вірним учням і вручив їм своє рукописання про Грааль. Сюжет західноєвропейської легенди з подивом зустрічаємо у творах духоборців. У Книзі Життя згадується рукописання Христа: «Святе письмо чудесним чином Господом Ісусом Христом писано було, його ж власною рукою, золотими літерам , від нього було знайдено у дванадцяти верстах від Єрусалиму… » Єрусалим тут – християнський спосіб центру світу. У такому ж значенні він виступає і у віршах про Голубину книгу, хоча в них помітні сліди більш давніх уявлень про місцезнаходження сакрального центру на Святому острові, де в «церкві соборній з’явилися книги самого Христа». Схоже, цей сюжет прийшов до духоборців через Голубину книгу.

Священні поняття у фольклорній традиції завжди зашифровані, табуйовані. Так, Грааль виступає і у вигляді чаші, і у вигляді небесного каменю, а іноді – і в значенні скрижалі на камені чудесним чином виникають пророчі слова, і він стає як би чарівною книгою. Берегинею Грааля західні перекази називають непорочну жінку; в духоборчих співах книга мудрості також зближується з образом божественної діви:

«По той стороне реки
Стоит престол Христов
За престолом сидит дева чистая, непорочная,
да к тяжким грехам недоточная.
В руках держит книгу животную.
Сама книга растворилась, сама прочиталась».

Останній рядок майже дослівно повторюється в багатьох варіантах вірша про Голубину книгу. Образ власниці Книги Життя, ту повагу, яку духоборці надають жінці, – чи не нагадує це лицарську культуру Провансу альбігойської епохи? Альбігойці шанували образ Духа, жіночного за своєю природою. А у духоборців одне з трійчастих визначень божества звучить так: «Бог – Слово – Премудрість». Бог співвідноситься з Отцем, слово – це Син, Логос, а Премудрість? Вона від Духа перевершує (відбувається)», тобто виходить в якості Духа? Жіночний образ Премудрості у духоборців займає місце третьої іпостасі! Так у руському «єретичному» вченні ми зустрічаємо маніхейсько-гностичний образ.

Голубиною книгою та спадщиною духоборців залишалися б тільки набором розрізнених фактів з історії культури, якби не була присутня в них спільна ідея, віра в перемогу Правди в битві з Кривдою. Очевидно, що загальнолюдські моральні цінності склалися задовго до їх оформлення в християнському вченні. На руському ґрунті народна віра в кінцеве торжество Добра виразилася в яскравих віршах, багатих не тільки апокрифічними, але і дохристиянськими сюжетами. Не виключено, що спадщина духоборців, як і інших «єретиків», містить пласти навіть давніші, ніж у Голуб’ячій книзі. Вони дають сучасному досліднику історичний матеріал для роздумів про те, яким чином складалися в давнину основи загальнолюдської моралі, моральності.

Автор: Є. Лазарєв.