Афон, Свята Гора – особлива частина Грецької держави, яка має свій особливий юридичний статус, самоврядування і свої правила відвідування. Всі афонські монастирі і скити виключно чоловічі, і протягом тисячі років сюди не ступала жодна жінка. Заборонено приймати дітей і навіть заводити тварин жіночої статі, а також телевізори, радіо та інші атрибути сучасності, що полегшують отримання інформації, але разом з тим і руйнують зосереджене на молитвах святогірське чернече життя.

Останнє, втім, бере своє, і, судячи по деяким ознаками, монастирі непогано обізнані про життя материка. У дні нашого перебування в жовтні 1998 року в Хіландарі Сполучені Штати Америки заявили про можливе бомбардування Белграду на знак протесту проти військових дій Сербії в Косові, і на ранковій трапезі прозвучала коротка проповідь про антисербську політику США.

Прикмети сучасності на Афоні дають про себе знати на кожному кроці. Якщо в наше минуле відвідування Хіландар ще не мав міцного зв’язку із зовнішнім світом, то нині по телефону-автомату можна за лічені секунди зв’язатися з будь-яким містом світу. (А ось ще цікаво, чи є на Афоні інтернет?) При найбільш заможних монастирях є невеликі деревообробні та свічкові заводи, продукція яких йде і на експорт, багато господарств тримаються виключно на праці найманих робітників. Але при цьому багато що на Святій Горі нагадує про часи далекої старовини. Всі афонські монастирі дуже різні і майже всі вражають насамперед своїм мурованим виглядом. Високі стіни і вежі свідчать про далекі часи, коли на морі господарювали пірати і щорічно, висаджуючись на берега півострова, грабували та спустошували монастирі.

XIII і XIV століття – суще лихо для Афона, коли він зазнав, мабуть, найпотужніший зовнішній тиск. У 1205 році Афон був окупований лицарями Четвертого Хрестового походу. У 1307-1309 роках – каталонцями. Саме в цю епоху новозасновані монастирі стали оббудовуватись фортечними стінами та сторожовими вежами, здатними витримати і багатоденну облогу. Частково монастирі споруджувалися на майже неприступних скелях, як Сімонопетра або Григоріат, де келії подібні до гнізд птахів і висять над безоднею. Окремі «сухопутні» монастирі виглядають похмурими твердинями, здатними протистояти ворогові.

Природа і погода Афону найбільше нагадують південний берег Криму або чорноморське узбережжя Кавказу. З усіх боків нас оточують порослі густим лісом невисокі гори. Дуб, бук, граб, в’яз, клен, платан і кипарис – звичайні тут породи лісу. Але і в дикому вигляді ростуть лавр і суничне дерево, а в монастирських садах зріють персики, лимони, яблука, айва, виноград. Тут мало придатної для обробітку землі, але наполегливою, щоденною, а часто і віковою працею при всіх монастирях створені відмінні городи, де висаджуються капуста, квасоля, боби, цибуля, часник, салат, помідори. Врожаї знімаються по два-три рази на рік, з весни до пізньої осені, з травня по початок листопада.

Літня спека вимагає рясного поливання, але вода на Афоні – щедрий дар Богородиці: джерела і колодязі – прикмета всіх монастирських дворів, вода чиста і смачна, вона придатна для пиття з будь-якого джерела і навіть звичайного крана. Небагато монастирів, переважно ті, які були засновані в зовсім давні часи, коли ще був вибір землі, можуть похвалитися великими сільськогосподарськими угіддями.

По всій Святій Горі розкидані оливкові гаї. Олива може рости і плодоносити протягом сотень років. Ченці в різних монастирях вказують на найстаріші олійні дерева: на дерево преподобного Афанасія, дерево царя Душапа та інші. І не виключено, що тут є екземпляри, вік яких дорівнює віку монастиря. Турбота ченців про олійні дерева кидається в очі на всій Афонській Горі: обрізаються сухі гілки, стовбури обнесені кам’яними стінками, які утримують вологу.

На жаль! При вкрай нечисленних громадах (у колись величезному болгарському Зографі тепер проживає всього 12 ченців) опрацювати і тримати в порядку свої угіддя вдається не всім монастирям. Потрібні наймані працівники з материка, неминуча здача в оренду далеко від монастиря розташованих виноградників і плантацій. У чернече життя тут нерідко втручаються компроміси зі світом та європейської діловитістю. Один з Хіландарських ченців – отець Пантелеймон, родом з Німеччини, – поставив збір оливок на монастирських землях на сучасну промислову основу, взявши в оренду і частину оливкових гаїв монастиря Зограф.

На літо 2010 року в 20 афонських монастирях проживало всього 664 ченця. З урахуванням послушників, ченців в конаку Карей, на арсапах і келліотов це число зростає, однак навряд чи воно буде більше 1000 чоловік. Адже на рубежі XIX і XX століть тільки в одному російською Пантелеймонівському монастирі проживало понад 1000 ченців, а в російському скиті св. Андрія Первозванного – понад 800! Тепер же ченців на Афоні менше, ніж за часів його катастрофічного зубожіння і занепаду в середині XVII століття, коли їх кількість зменшилася до 1500. При великої смертності ченців і вкрай малому числі новоприбуваючих ченців неминуче подальше спадання афонських жителів, а ця обставина ставить істотне питання про збереження Афона як культурно-історичного, мистецького та природного заповідника.

Наскільки велика ця проблема, знають і самі ченці, і афонська адміністрація, і грецький уряд, і ЮНЕСКО, і світова громадськість.

Продовження слідує.

Автори: Герольд Вздорнов, Олег Тарасов.

P. S. Духи вещают: А еще многие монахи на Афоне спят практически в спартанских условиях, едва ли не на голой земле. Так что после долгого пребывания на Афоне у непривычного к таким условиям путешественника в голову начинают лезть мысли про постельное белье сатин Киев, и как было бы здорово поспать на мягкой премягкой кровати.