Сьогодні нерідко задаються питання: кришнаїти – це випадковий рух, занесений за кордону молодіжною модою, або у нього є якісь коріння? Я б не став переоцінювати масштаби руху Харе Крішни у нас, та й на Заході. Звернемося до історії Бхактісіддханта Сарасваті Тгакура. Духовний вчитель Шрі Бхактіведанти Свамі Прабхупади намагався ще на початку минулого 20-го століття поширити «Свідомість Крішни» на Заході. Те ж саме незадовго до Прабхупади робили його колеги. Результати були дуже скромні. В Англії ініціювали лише одну жінку, старшу леді – Елізабет Боутелл. Зробити нормою життя чотири регулюючих принципу, а саме:

– Не вживати в їжу м’ясо, рибу, яйця, часник, гриби, шоколад;
– Не грати в азартні ігри;
– Відмовитись від позашлюбних статевих зв’язків і в шлюбі жити статевим життям тільки для народження дітей;
– Не вживати інтоксикацій, у тому числі кави і чаю, – для багатьох, точніше для переважної більшості людей представляється просто неможливим.

Мали знайтися вагомі причини, що сприяють зміні звичайного способу життя на аскетичний (а саме таким представляється нам спосіб життя вайшнавів). І якщо цей рух сьогодні поширюється, очевидно, неправомірно шукати причини цього тільки в місіонерському таланті Прабхупади або в містичній енергії бхакті-шакті, якої, нібито, він мав, забезпечивши нею потім і своїх послідовників. Головною причиною, що сприяє поширенню «Міжнародного товариства свідомості Крішни» і йому подібних нетрадиційних релігій (або сект), на мій погляд, є все ще існуюче в нашому суспільстві відчуження, яке помітно підсилилось в застійний період.

Розглядаючи цю проблему без ідеологічних шор, неважко переконатися, що відчуження пронизує практично всі сфери нашого життя: економіку, політику, культуру. До недавнього часу всякі спроби серйозно осмислити подібну ситуацію рішуче засуджувались. Що, у свою чергу, лише посилювало прагнення частини інтелігенції знайти альтернативу офіційної ідеології. Ось відповіді двох послідовників вайшнавізму на питання, що привело їх до «Свідомості Крішни».

Гінтарас К., інженер: «Не отримував задоволення від життя, від роботи, хоча займався спортом, грав у театрі, захоплювався хатха-йогою. Розчарував егоїзм, міщанські устремління оточуючих. Хотілося зрозуміти сенс і мету життя, мати високі ідеали, однодумців, філософськи осмислити, що відбувається. У «Бхагават-гіті» знайшов все, що шукав. Зараз щасливий і повний енергії ».

Юрій Є., художник-дизайнер: «Не знайшов підтримки в реалізації своїх планів. Дуже болісно реагував на свої невдачі. Хотів поправити своє фізичне і духовне здоров’я. Почав займатися спортом, потім хатха-йогою, але почуття гармонії з навколишнім світом не виникало. Були складнощі в сімейному житті. Зараз сімейне життя йде добре, виховання п’ятьох дітей приносить тільки радість, як і застосування своїх здібностей в секті, де завжди можна отримати підтримку, поговорити з однодумцями».

Треба сказати, що крішнаізм має солідну філософську основу. Своєю головною книгою кришнаїти вважають коментар Прабхупади до стародавнього літературно-філософського пам’ятника «Бхагавад-Гіта» (Пісня Бога), частини епосу «Махабхарата». У минулому своє тлумачення «Бхагавад-гіти» давали такі видатні мислителі, як Тилак, Ауробіндо Гхош, Махатма Ганді та інші. Нині з’являються нові коментарі. Прабхупада відкинув попередні інтерпретації і назвав свій твір «Бхагавад-Гіта як вона є». Коментуючи «Бхагавад-Гіту» та інші ведичні тексти, він надав їм сучасне звучання, намагаючись відповісти на одвічні «земні» питання: що являє собою людина в системі світобудови, в чому сенс життя, як досягти щастя, повної свободи і т. д.

Людська сутність, вважають вайшнави, це «джива» – вічна і незнищувана душа. На полі битви Курукшетра Крішна говорить Арджуні, одному з героїв “Махабхарати”, який мучиться та сумнівається перед боєм: «Ніколи не було так, щоб не існував Я, або ти, або всі ці царі, і ніколи не буде так, щоб хтось із нас припинив своє існування. Точно так само, як душа переселяється з дитячого тіла в юнацьке і з нього в старече, так і при смерті вона переходить в інше тіло. Ці зміни не турбують того, хто усвідомив свою духовну природу».

Спочатку джива є частиною Бгагавана, Верховної особистості Господа. Зловживаючи своєю свободою, намагаючись насолоджуватись самостійно, джива потрапляє в матеріальний світ під владу трьох гун (модусів, прихильностей) матеріальної природи (майї) – невігластва, пристрасті, доброти. Перебуваючи під владою Майї, джива, забувши свою божественну сутність, віддається у владу карми, тобто причинно-наслідкового зв’язку. Спираючись на авторитет «Падмапурани», кришнаїти стверджують, що існує незмінна кількість, а саме 8400000 біологічних видів, і занепала душа повинна народитися в кожному з них (неясно, проте, як бути з тими видами, які вимерли, і тими, які були створені людиною штучно).

Дживі, яка дійшла до людської форми дається шанс на самореалізацію – звільнення з сансари, повернення назад до Бога, який, пронизуючи весь Всесвіт, насолоджується трансцендентними іграми на своїй вищій духовній планеті Вайкунтхе (вона ж Крішналока). Щоб потрапити туди, необхідно стати вайшнавом, відданим Крішни. «Займи свій розум постійно в думах про Мене, впади перед мною і вклоняйся Мені. Будь повністю занурений у Мене, і ти безсумнівно прийдеш до Мене », – каже Крішна Арджуні.

Вважається, що, співаючи мантру, вайшнав входить у йогічний транс і безпосередньо спілкується з Крішною, так як ім’я Бога невідмінно від нього самого. В обов’язки вайшнава входить також дотримання чотирьох регулюючих принципів, про які вже згадувалося на початку статті, і вчинення щоденного відданого служіння, що складається з дев’яти дій: слухання у Господі, прославляння Господа, спомин Господа і т. д. Неважко помітити, що вся культова практика зводиться до постійної медитації на образ Крішни.

Деякі дослідники вважають, що медитація призводить до «сомнамбулізму», патології, шизофренії. Наприклад, один з публіцистів, дослідників крішнаїзму А. Майданів пише наступне: «Якщо «медитації» тривають більше трьох років, то внутрішній світ, психіка, свідомість, світосприйняття людини ламаються, перекручуються, змінюються стовідсотково. Безповоротно. Без будь-якої дороги назад».

З таким категоричним твердженням важко погодитись. Медитація не є феноменом, властивим тільки кришнаїзму, а входить у культову практику практично всіх релігій. Абсурдно припускати, що всі віруючі «зі стажем» потребують термінової допомоги психіатра. Необхідно розрізняти медитацію релігійну, як частину культової практики, і медитацію як процес, що сприяє зняттю стресів, розкриттю резервних можливостей організму, пробудження творчості, інтуїції. На Заході медитацію використовують навіть у школах.

Не дивно, що така ситуація так чи інакше стимулює інтерес до гуру і всякого роду месіям. Для людей з певним складом психіки медитація в кришнаізмі може служити досить сильним засобом психологічної розрядки, сприятливо впливаючи на організм в цілому. Але під час медитації багаторазово підвищується сугестивність (схильність до навіювання) медитуючого, і, відповідно, зростає роль гуру, від якого залежить, які установки отримає прозеліт.

Гуру в крішнаізмі вшановується не менше самого Бога (термін «Прабхупада» означає «замість Бога»), а в окремих випадках може ставитись навіть вище самого Крішни. Шріла Прабхупада у своїх творах неодноразово підкреслював, що бог Крішна може грати роль сина і навіть слуги свого відданого, але в той же час застерігав від прояву найменшої фамільярності щодо гуру або відданого з більш високим ступенем ініціації.

Як же діє культова практика на самих вайшнавів (кришнаїтів)? За моїми спостереженнями, в розмові вони справляють враження дуже цікавих, життєрадісних співрозмовників. Багато вайшнавів, щиро бажаючи самовдосконалюватися в духовному плані і досягнувши «щастя вічного блаженства» вже тут, на Землі, дарують його оточуючим. Вони не піддають сумніву вчення Прабхупади, і в першу чергу його основні моральні принципи. Певне уявлення про такі принципи може дати його висловлювання про те, що єдиним критерієм моральності є Крішна, вбивство вважається аморальним, але так як Арджуні наказав боротися Крішна, дії Арджуни не суперечать моралі. Як бачимо, Прабхупада вважає, що демонізм в людях потрібно знищувати тільки силою аргументів.

Що стосується критерію моральності, то в крішнаізмі він розуміється гранично однозначно: Крішна – вища цінність, вайшнав відданий тільки йому, суспільна мораль – це вигадка дозвільного розуму. Враховуючи роль і значення гуру, з подібних тверджень можна зробити далекосяжні висновки.

Принаймні спірною видається ідея відродження ідеального ведичного суспільства варнаашрама-дхарма допомогою «очищення свідомості». Хоча перспектива створення досконалого суспільства через досконалу систему виховання багатьом здається привабливою.

Але чому соціальним ідеалом неодмінно має бути кастове суспільство? На це питання я не отримав відповіді ні коли вивчав крішнаїтську літературу, ні від самих відданих Крішни. Теза про початковість існування кастового суспільства спростовується в самій давньоіндійській літературі, шанованій в крішнаізмі. Так, наприклад, в пурані «Шрімад Бхагават» (9:14) вказується, що спочатку не було поділу суспільства на варни і таке безкласове суспільство називалося «хамса».

Думається, що твердження, ніби кожна людина повинна мати свою дхарму, певну касту, входить в протиріччя з іншим положенням крішнаїзму про те, що вайшнав стоїть вище брахмана і що він навіть напівбог.

Виникає питання, чи не відводять чи вайшнави у своєму майбутньому «ідеальному» суспільстві всім, хто не є членами ІСКСОН місце в касті шудр, адже в «Бгагавад-гіті як вона є» оголошуються шудрами всі люди, що живуть в наше століття, за винятком, зрозуміло, відданих Крішни.

Хто відповість на ці питання? «Міжнародне товариство свідомості Крішни» вельми складне і ще мало вивчене явище, що заслуговує найпильнішої уваги.

Автор: В. Матвєєв.

P. S. Духи вещают: А еще у кришнаитов в последнее время появился даже свой университет ведической культуры. К слову интересно, можно ли там купить диплом о высшем образовании? И куда б имея подобный диплом можно было бы пойти на работу? Наверное стоит как то провести подобный эксперимент.