Мудрість, мудрість – дуже не просто дати бодай якесь визначення цьому слову, та позаяк ми частенько його використовуємо – мудрий чоловік, мудре рішення, мудрий вчинок, мудре слово. Але що ж таке сама мудрість? В чому вона проявляється і як її здобути? А чи взагалі треба її здобувати?

Частенько поруч із словом мудрість вживають інші слова – розумність, розум та одвічний антипод мудрості та розумності – дурість, глупість. Скажімо, між «мудрим рішенням» та «розумним рішенням» можна поставити знак рівності. Але все таки мудрість та розумність – далеко не одне і те саме. За доволі побутовим визначенням: «розумність це вміння виходити з неприємностей, а мудрість – вміння у них не потрапляти». Звісно так, але ще й значно глибше, може мудрість – це вища, найпросунутіша форма розумності?

Та окрім розумності також часом зустрічаються і такі слова як «премудрість» (себто вища форма мудрості), любомудрість, смиреномудрість, високорозумність (воно ж «высокоумие»). Що ж то за такі слова? З часом обов’язково поговоримо детальніше про кожне з них, а поки повернімось до самої її величності – мудрості.

Коли Бог явився до премудрого царя Соломона під час сну та забажав дати йому все, що той тільки попросить, Соломон попросив мудрість – цей з найцінніших дарів, який коли-небудь мала людина. Та давайте задумаємось – навіть в самому проханні царя Соломона, дати йому мудрість вже була закладена велика мудрість, але Соломон все рівно просив в Бога мудрості (яку по суті і так мав). Інший би хтось на його місці подумав: «Та й я так мудрий, нащо мені ще більше мудрості? Краще попрошу в Бога щось цікавіше, там багатства неземного, влади необмеженої, сили богатирської, насолоди нестримної, чи що там ще?…» Але Соломон просить в Бога мудрості, просить те, що вже має…

А ми з вами підходимо до першої ознаки мудрості – справжня мудрість не усвідомлює себе, а справжній мудрець не рахує себе мудрим і в цьому якраз чи не найбільша мудрість. «Я знаю, що я нічого не знаю», – говорить Сократ, наймудріший чоловік свого часу (та й не тільки свого). Премудрий Соломон же своїм проханням в Бога мудрості тільки виявляє свою справжню мудрість і Бог дає йому все решта: і багатство, і владу, і насолоду.

Між іншим, тут теж полягає відмінність між справжньою мудрістю та звичайною розумністю. Розумник чудово усвідомлює свою розумність, а в подальшому може навіть впасти у високорозумність, або навіть зарозумілість – почуття гордині своїм розумом. (от такий я весь з себе розумний «розумник-всезнайка»). Часом між мудрістю та розумністю лежить прірва довжиною в життя (а то і не одне). Адже розумник думає (більше того, щиро вірить), що він все знає, а мудрець навпаки – знає, що він нічого не знає. А все справді просто, насправді більше пізнаючи світ та себе у ньому, ми більше розуміємо як мало ми насправді знаємо, пізнаючи себе, усвідомлюємо власну нікчемність та мізерність на тлі Всесвіту.