Чи замислювалися ви, коли-небудь, що таке – «пробачити»? Або, – що значить «попросити вибачення»?… Це терміни з області моралі. А в цій області все дуже розмито і часто не зовсім зрозуміло. Ми просто за звичкою повторюємо слова, не усвідомлюючи їх зміст.

Спробуємо підібрати слова з області закону, які будуть якось відображати термін «пробачити». Я знайшов два слова: реабілітувати і амністувати. Проведемо деякий аналіз цих слів, або правильно буде сказати їх змісту.

Що означає реабілітувати? Це означає, визнати людину, раніше незаслужено звинувачену, – невинною. Викреслити незаслужене звинувачення з її біографії. Іншими словами – забути (цього ніколи не було). Як ніби схоже на «пробачити». Але є деяка непов’язка, просять вибачення, коли відчувають свою провину. Людина невинна, або буде вимагати відновити свою невинність, або взагалі не буде опускатися до такого роду розборок. Чи не так?…

Передбачається, якщо людина просить вибачення, значить, вона зробила щось недобре і усвідомила це.

Що ж означає амністувати? Це означає, помилувати людину, яка раніше була заслужено звинувачена, але усвідомила свою провину. Іншими словами перестати її карати за вчинений нею раніше вчинок. Але даний випадок ніколи не буде забутий, і назавжди залишиться в її біографії. Як ніби ближче. Але коли ми просимо пробачити, не тримати зла і т. д., ми хочемо, що б про це забули. Тільки забувши, можна пробачити по-справжньому. Всякий раз, нагадуючи людині про її вчинок, ми караємо її знову і знову. Значить, амністувати, теж не зовсім підходить.

Що ж тоді? А іншого нічого немає. «Пробачити» – означатиме щось середнє між реабілітувати і амністувати. В області закону поки до такого не дійшли. З одного боку, якщо ми просимо вибачення, значить, ми зробили щось недобре і відчуваємо свою провину за це. З іншого боку, – просячи прощення, ми хочемо, що б про це нам більше не нагадували, кажучи простіше – забули.

Трохи розібралися. Тепер спробуємо розібратися, як же необхідно просити вибачення і «прощати».

У православних християн є свято – прощена неділя, в яку ми всі займаємося марнослів’ям.

Пустослів’я – порожні, беззмістовні і безплідні розмови.

Невеликий відступ, а точніше прохання до глибоко віруючих і легковразливих, а так само до нетерплячих та імпульсивних: не треба звинувачувати мене в блюзнірстві, богохульстві, і інших гріхах, дочитайте до кінця. Моє оповідання дуже коротке. Не розпинайте мене завчасно.

Продовживши. Виглядає це приблизно так. Ми дзвонимо комусь або зі знайомих по телефону і говоримо: сьогодні свято – прощена неділя. Так от, я прошу мене вибачити, якщо я зробив щось не так; або, – я прошу пробачити мене за все. Іншими словами просимо вибачення за “що-небудь” або за “все”. У відповідь чуємо – Бог пробачить, а я прощаю. Не буду стверджувати, що саме так відбувається у всіх, але 99% з 100%, – точно.

Тепер спробуємо трохи змінити ситуацію. Уявімо собі будь-якого гіпотетичного “Івана Петровича”, у якого нещодавно відбулося велике горе, а точніше навіть два. І ось в цю саму прощену неділю у нього в квартирі лунає телефонний дзвінок.
– Іван Петрович.
– Так.
– Сьогодні свято, прощена неділя, так от, я прошу мене вибачити за те, що я вбив Вашу матір стареньку і зґвалтував Вашу малолітню дитину.

Як ви думаєте, чи багато знайдеться гіпотетичних “Іванів Петровичів”, які в даній ситуації дадуть відповідь – Бог пробачить, а я прощаю?…

А чим, власне кажучи, це прохання про прощення відрізняється від прохання пробачити за «або» чи за «все». Та нічим.

Просити прощення необхідно тільки за щось конкретне. Тоді той, хто просить усвідомлює свій неправильний вчинок і кається в ньому. А як можна покаятися в тому не знаю в чому. Та ніяк. Що б просити прощення, Ви повинні відчувати провину. Деякі можуть заперечити. Мовляв, ми винні вже в тому, що народилися. Тоді і просіть прощення за те, що народилися. Але Ви повинні відчувати провину за своє народження. І друге, те ж важливо, – той, у кого ви просите вибачення, повинен мати якесь відношення до Вашого народження. Інакше, як же він зможе вас пробачити, якщо він не має до цього ніякого відношення? Ніяк.

Не поспішайте говорити – прощаю, коли у Вас просять прощення. Ви повинні усвідомлювати тяжкість вчинку, за який просять вибачення і реально оцінювати свої можливості, – забути про це (або, принаймні, не нагадувати нікому). Тому що, нагадуючи людині про її вчинок (безпосередньо, або через кого-небудь, важливо, що б до нього дійшла інформація), Ви караєте її знову і знову. Але ж він, просячи у вас вибачення, просив не карати його більше за вчинений ним вчинок.

Враховуючи те, що тільки дуже сильні, вольові та дисципліновані особистості можуть собі дозволити щось пам’ятати, але не говорити про це нікому, – для звичайної середньостатистичної людини, пробачити буде рівносильно забути.

Тому, якщо Ви дійсно хочете пробачити людину, але не впевнені в своїх можливостях (враховуючи тяжкість вчинку), відповідайте, – я хочу тебе пробачити, і докладу до цього всіх зусиль. Це буде щиро, правдиво, і Ви не будете брехуном.

І тільки так, інакше це буде звичайним пустослів’ям або брехнею.

Якщо я хоч трохи прояснив ситуацію, буду радий. Принаймні, для себе я ситуацію прояснив завдяки роздумам над написанням даного матеріалу.

Удачі.

Ще один відступ від теми. Мені подобається бажати удачі, і я хочу уточнити моє розуміння цього побажання. Бажаючи удачі, я не маю на увазі везіння, або прихильність фортуни (хоча іноді і це не завадить), я маю на увазі, якщо Ви щось робите і Вам це вдається, – ось це удача…