Єрусалим. Сюди приходив Бог. Кінець.

Posted by on December 7, 2016

Стіна Плачу

Стою в пошані у Стіни. Навколо жінки. Плачуть. У всякому разі, багато хто з них. Вони притискають до Храму долоні, змочені сльозами, що котилися по щоках. Щось швидко і нерозбірливо бурмочуть. Я чіпаю шорсткий камінь. А адже він і мій, цей Храм. Той, хто сказав: «Не має ні елліна, ні іудея», коли стояв тут на плоскому даху, а навколо нього вився когтисто-крилатий морок і спокушав: «Стрибни. Адже ти не розіб’єшся об каміння. Ти — Син Божий». Тут ходив Він з гнівним обличчям, виганяючи торгівців, перевертаючи столики з гірками мідних грошей і розкриваючи очеретяні клітини з жертовними голубами. Тут сперечався з фарисеями і, високо піднявши монету з римським профілем над головами присутніх, дзвінко виголошував: «Віддай же кесарю кесареве!». Але Він переріс Храм. Він не зміг би оселитися тут, тому що Він прийшов у світ і віддав Себе всьому світу. І християни були байдужі до Храму.

Читати далі »

Рубрики: Мандрівки, Релігії світу | Залишити коментар

Єрусалим. Сюди приходив Бог. Початок.

Posted by on December 5, 2016

Єрусалим

Якщо забуду тебе, Єрусалиме, забудь мене правиця моя. Прилипни язик до гортані моєї, якщо не буду пам’ятати тебе.
(Псалт. 136-5)

Жовтий пісок. Лискучий оксамит ослячих боків. Розпечене повітря тече по горбах. Час тут нічого не змінив. І хоча досвідчене око городянина вже вишукує в стародавньому пейзажі то високовольтну лінію, то далекий грайливий пластик рекламних плакатів, внутрішній зір вперто заперечує ці деталі. Уява схожа міражу — картини виникають нізвідки. Ми мчимо по шосе на потужному лендровері, люб’язно наданому нам компанією «Цар Соломон». Ми могли б попросити і вертоліт, але здалося незручним дивитися на святу землю звисока. Порівнялися з автобусом, який віз туристів на коротку екскурсію до Єрусалиму. Ах, як погано, як недоречно це звучить — «автобус». Автобусам не місце тут! На лагідному ослі, на безтурботному верблюді, на нервовому арабському скакуні треба в’їжджати в Місто Світу — не на машині!

Читати далі »

Рубрики: Мандрівки, Релігії світу | Залишити коментар

Мудрість розмов. Частина третя.

Posted by on December 2, 2016

Беседа

Перш ніж перший раз сісти за кермо, людина вивчає довгий перелік заборон. Зігнута під прямим кутом перекреслена стрілка забороняє повороти вліво або вправо. Жовтий прямокутник на червоному тлі забороняє рух вперед. Перекреслена букса «Р» забороняє стоянку і т. д. Такі ж знаки, незримі заборонні знаки, існують і в будь-якій розмові. Головний з них забороняє говорити про речі, неприємні іншому. Трапляється, ми не жаліємо співрозмовника, мимоволі розбиваємо його гарний настрій, бездумно торкаючись тем, говорити про які йому буває і важко і боляче. І хоча відбувається це найчастіше не зі злого умислу і від неуваги, тому, кого ви мимоволі образили, не стане від цього легше.

Читати далі »

Рубрики: Роздуми | Залишити коментар

Мудрість розмов. Частина друга.

Posted by on November 30, 2016

Не болтай

«Говорити — тільки псувати бесіду». (Англійська приказка).

Одного разу до Сократа привели нового учня. Молодий чоловік горів бажанням оволодіти наукою, яка межувала з мистецтвом, — наукою красномовства. Заради цього він здійснив нелегку подорож в Афіни. Однак, поговоривши з ним кілька хвилин, Сократ зажадав за навчання подвійну плату. Чому? Це ж питання задав йому учень. «Тому що мені доведеться навчати тебе двом наукам,— відповів філософ, — не тільки науці говорити, але і тому, як треба мовчати».

Читати далі »

Рубрики: Роздуми | Залишити коментар

Мудрість розмов. Частина перша.

Posted by on November 28, 2016

Риторика

Які навчальні заклади є найдавнішими? Ті, де людей навчали сільському господарству? Медицині? Військовому мистецтву? Ні. Одними з перших навчальних закладів були школи з риторики, де молоді люди вчилися говорити лаконічно, яскраво і виразно. Древнім було добре відомо, що вміння вести розмову — це мистецтво. Недарма перше повчання про те, як слід говорити, ми знаходимо ще на глиняних табличках стародавнього Шумеру (4-2 тисячоліття до н. е.): «Не розкривай вуст, бережи уста, не кажи негайно, якщо роздратований, доведеться негайно покаятися за необдуману мову…»

Читати далі »

Рубрики: Роздуми | Залишити коментар

Духовний світ східної мініатюри. Продовження.

Posted by on November 25, 2016

східна мініатюра

У мініатюрі поєднуються кілька часів: зображення замовника одночасно було зображенням героя літературного твору. Розглядаючи це зображення, чоловік міг відключитися від сприйняття власного «Я». Внутрішнє самоспоглядання тут підкріплювалося зовнішнім або, що ще ймовірніше, зовнішнє самоспоглядання (тобто розглядання власного зображення в мініатюрі) виявлялося необхідною сходинкою до самоспоглядання внутрішнього.

Читати далі »

Рубрики: Мистецтво, Релігії світу | Залишити коментар

«Вправи духу» або духовний світ східної мініатюри

Posted by on November 23, 2016

східна мініатюра

Блаженний той, хто пізнає себе раніше смерті, досягне в цьому світі для себе тієї ступені, якою він буде насолоджуватися у минущому світі і веселитись в житті загробному», — писав у трактаті «Погляди філософів» мудрий суфійський шейх Шихабаддін Сухраварді (1156-1191). Але як досягти цього рівня? Мусульманське середньовіччя залишило нащадкам на цей рахунок безліч «рецептів». Було б нерозумно віддавати забуттю найглибшу мудрість, накопичену культурами різних народів протягом минулих століть… Найбільше духовне багатство приховано і в мистецтві мініатюрного живопису, що прикрашало рукописні книги ісламського світу. Воно володіло чарівною властивістю занурювати споглядаючого його в стан вищої ступені блаженства шляхом «вправи духу». У композиції мініатюр, в їх естетичній досконалості укладено безліч компонентів, що найкращим чином сприяють досягненню таких бажаних духовних станів.

Читати далі »

Рубрики: Мистецтво, Релігії світу | Залишити коментар

Язичницька релігія давніх слов’ян. Продовження.

Posted by on November 20, 2016

Язичницька релігія давніх слов'ян

Рід не боявся фізичної смерті, але його звичаї та вірування очікувала соціальна катастрофа. Слов’янська родо-племіна знать, що набрала сили до кінця I тисячоліття нової ери не могла бути задоволена культом, який ставив на перше місце загальні, родові інтереси. Аристократії потрібна була релігія, здатна обґрунтувати її претензії на владу у виникаючих феодальних державах. Київський князь Володимир намагався використовувати родо-племіні культи в якості державної релігії: у 980 році він поставив ідоли язичницьких богів біля свого теремного двору. Але вже через вісім років князь відчув приреченість цієї спроби і звернувся до готової форми класової ідеології — візантійського християнства. У центрі християнського культу були не сезонні цикли, не божества і демони — уособлення сил природи, але єдиний Бог, який створив природу і людину і очолював цілу ієрархію небесних ангельських чинів, подібну до земної феодальної «ієрархії», очолюваної князями.

Читати далі »

Рубрики: Релігії світу | Залишити коментар

Язичницька релігія стародавніх слов’ян

Posted by on November 18, 2016

релігія давніх словян

Слов’янському язичництву не пощастило. Його міфи не були записані, тому що писемність в слов’янських землях з’явилася одночасно з християнством в кінці І тисячоліття нової ери. Літописці середньовіччя з більшим задоволенням описували повалення язичницьких ідолів князями-хрестителями, ніж «погані» вірування народу. Правда, твори народної творчості — обрядові пісні і казки пізніших епох — донесли до нас залишки давнього слов’янського світогляду, але в них майже нічого не говорилося про колишню культуру і богів. Один з допитливих ще дореволюційних дослідників язичницької старовини Е. В. Анічков, що зібрав у своїй книзі «Язичництво і Давня Русь» всі середньовічні свідоцтва про давньоруське язичництво, прийшов до нерадісного висновку. «Особливо убого було язичництво Русі,— писав він,— жалюгідні його боги, грубі культи та звичаї».

Читати далі »

Рубрики: Релігії світу | Залишити коментар

Паленке – покинуте місто майя

Posted by on November 16, 2016

Паленке

Вони будували чудові міста, їх палаци і храми вражають уяву, але невідомо чому, вони раптом покинули свої будинки, кинули недобудовані споруди і пішли – слід їх втрачається в століттях. Вони покрили великі простори мережею доріг, активно обробляли землю, але при цьому не знали ні колеса, ні плуга! Вони створили витончену цивілізацію: кераміка, барельєфи і скульптури захоплюють своєю виразністю, а монументи пригнічують величчю – але не обробляли метал, не знали знарядь з заліза і бронзи. Цей загадковий народ – майя.

Читати далі »

Рубрики: Мандрівки, Мистецтво, Релігії світу | Залишити коментар

Страница 1 из 134123456789102030405060...Последняя »