Суфії та мистецтво східних килимів

Posted by on

килим

Коли глянемо на стрижений коверець, старий і витоптаний, часом нерівно тканий, яке здивування будить він у нас! Ніжне переливання фарб, благородність ліній, багатство візерунків, все це приковує наші очі і запевнює їм все нові несподіванки. Коли глядите на такий різноманітний малюнок, стає дивно, що це все можливо складав якийсь смуглявий і можливо на перший погляд невчений турецький або перський ткач, якого пересічний «культурний» європеєць вважав би трішки дикуном. Але то тільки на перший погляд, а на другий (і третій, четвертий) погляди, цей смуглявий турецький або перський ткач може навпаки самим дивним чином виявитись дуже вченим, мудрим (і навіть просвітленим) суфійським майстром, посвячений у найглибші таємниці всесвіту.

На справжньому східному килимі, а саме килимі, виконаному не для європейського смаку по новітнім фабричним взірцям, а виконаному саме на стародавньому східному візерунку, вражає нас, перш за все широкий діапазон фарб, які наче переливаються одна в іншу. Немає яскравих контрастів, кожний твір — це гра різних відтінків, золотисто-жовтих або вишнево-червоних. Коли і зустрічаються дві далекі від себе фарби, тоді бодай одна з них притишена. І зовсім не має у східному килимі фарб, яких не має у природі. Ткач-митець, коли милувався квітучою левадою, забажав відтворити в килимі таку квітучу леваду. Побачив голубе небо, і змалював в молитовних килимах розкішну блакить південного неба.

килим

Трошки історії: про початки східних килимів немає точних відомостей. Техніку ткання перейняли, мабуть, мешканці Малої Азії ще від давніх єгиптян. В арабських літописах згадують про в’язані килими датовані 7 століттям, але залишки найстарших килимів, які збереглись до наших днів походять лишень з 13-го століття. Однак самий справжній розквіт східного килимарства наступав значно пізніше, аж у 15-му, 16-му столітті, коли разом із зростаючою могутністю мусульманського світу підноситься і культурний рівень та мистецтво, зокрема мистецтво килимів. Живі торговельні стосунки з венеціанськими купцями поширюють ці зразки східного мистецтва у всі столиці Європи і тому часто зустрічаємо їх навіть на картинах середньовічних європейських художників.

килим

Релігія Магомета строго забороняє зображати людські або звірячі постаті у мистецтві. Все замилування до краси вилилось у візерунку, в орнаментиці. Тому східне мистецтво, зокрема килими, пребагаті самим різноманітними візерунками, чудернацькими орнаментами, які часом несуть за собою не просто естетичне милування, а справжню магічну силу, енергію їх незвичайного творця-суфія. Буває, стоїш біля такого чарівного килиму і сам не розумієш, чому тобі так добре, спокійно, затишно, здається, сам узор цього східного витвору мистецтва якось непомітно впливає прямісінько на підсвідомість, заспокоює, умиротворяє. Або навпаки, ніби гарний килим, яскравий, кольористий, а дивишся на нього і в душі, неначе злий хробак народжується тривога, неспокій, якийсь незрозумілий страх. О так, різні килими несуть різну енергетику, в залежності від цілі, яку переслідує їхній творець. Скажімо, потрібно ввічливо випроводити незваного гостя, повісив відповідний килим (той що викликає тривогу) і діло з кінцем, за кілька митей гість сам захоче кудись піти, терміново в нього знайдуться якісь «невідкладні справи».

килим

Ще з давніх часів велике мистецтво ткання килимів здебільшого практикувалось суфіями, представниками містичної течії ісламу, головної метою якої є духовне вдосконалення людини та врешті злиття чоловіка зі своїм одвічним Творцем у священному екстазі. Що ж приваблювало суфіїв у цьому мистецтві? Просто для таких людей сам процес ткання килимів був не тільки звичайним собі ремеслом, чи навіть мистецьким процесом, схожим до того, як художник малює картину, для суфія ткання килимів – це ще і медитативна практика, яка допомагає зосереджуватись, вчить концентрувати увагу, виховує посидючість та терпіння, без яких на непростому шляху суфійських (та і взагалі будь-яких духовних) практик робити нічого.

килим

Відомий російський містик початку 20-го століття Георгій Іванович Гурджієв якось гарно описав своє навчання у суфіїв, одним з його вчителів був саме такий суфій і по-сумісництву майстер з ткання килимів, під його керівництвом пан Гурджієв опановував цю цікаву справу. Спершу Гурджієв думав, що ткання килимів для його суфійського наставника – просто спосіб заробляння на життя, такий собі файний бізнес і все чекав, коли той почне, нарешті давати йому якісь дійсно духовні практики, але жодних духовних практик не було. Цілими днями Гурджієв був зайнятий тканням килимів, допомозі своєму вчителю, адже його килими славились високою якістю на всі околиці, і тому від клієнтів просто не було відбою. Можливо де-не-де і закрадався в Гурджієвську голову хробак сумніву: «Хитрий турок мене просто використовує, фактично як безкоштовну робочу силу, ото цілими днями тут працюю, роблю килими, жодних духовних практик не дає, може він ніякий не суфій, а справжнісінький шахрай?». Але ні, врешті решт, Гурджієв зрозумів, що сам процес ткання килимів і був самою головною та важливою духовною практикою, закаляв його душу, ліпив терпіння, створював стержень, фундамент, такий необхідний для подальшого самовдосконалення.

килим

Пізніше вміння ткати килими ще не раз знадобилось Гурджієву, під час кривавої жовтневої революції, разом з рештками білої армії та ще недобитими російськими дворянами і поміщиками втікаючи з більшовицької Росії, Гурджієв продав кілька своїх килимів, а на отримані немалі гроші купив собі та всім членам своєї езотеричної групи квитки на корабель до Стамбулу. (А то ж лишатись з зовсім «духовно не просунутими» новоспеченими комуністами-ленінцями, погодьтесь, було якось невесело).

Але повернімося до килимів, звісно сучасні килими, масово зроблені на якомусь радянському заводі в Узбекистані, якими свого часу масово ж прикрашало стіни власних помешкань жителі недавнього совка (була така мода) не мають нічого спільного з тими чарівними, справжніми, самобутніми східними килимами ручної роботи, зробленими «якимось» просвітленим перським чи турецьким ткачем-суфієм, можливо посвяченим у найглибші таємниці всесвіту… Принаймі десь у європейських антикварних магазинах вартість таких старовинних східних килимів досягає астрономічних сум і вони справді того вартують.

килим

P. S. Духи вещают: А вообще нынешние суфии, в наше время, вместо коврового ткачества, могут заниматься и разными современные занятиями. Например, принтер этикеток мобильный или даже автосервис, да вообще любая работа, сделанная от души и качественно уже сама по себе является духовной практикой.

2 Responses to Суфії та мистецтво східних килимів

  1. alysa

    є посилання на автора?Звідки текст?Дякую

  2. Pavlo

    alysa цей текст мій, я його автор, а цей сайт – першоджерело.

Leave a Reply

Your email address will not be published. Required fields are marked *

*

You may use these HTML tags and attributes: <a href="" title=""> <abbr title=""> <acronym title=""> <b> <blockquote cite=""> <cite> <code> <del datetime=""> <em> <i> <q cite=""> <strike> <strong>

Рубрики (Categories)

Последние комментарии (Recent comments)

Архив (Archive)


UA TOP Bloggers