Журнал Пробудження

Франсиско Гойя займає особливе місце в іспанському мистецтві та іспанській культурі: не буде перебільшенням сказати, що це найбільший художник, якого дала Іспанія за триста років, що минули після «золотого століття» іспанського мистецтва, відзначеного іменами Ель Греко і Веласкеса, Сервантеса і Кальдерона. Особливе місце належить Гойї і в європейському мистецтві свого часу – він набагато випередив пошуки і дерзання своїх сучасників. Коли порівнюєш твори Гойї з картинами классициста Давида або романтика Жеріко, відразу впадає в очі, наскільки вільний Гойя від будь-яких…

Read More Read More

У поважної настоятельки монастиря Сайту Маргарита були всі підстави пишатися вдалим договором: сам фра Філіппо ді Томмазо Ліппі, прославлений флорентійський живописець і улюбленець Козімо де Медичі, погодився написати для монастирської церкви вівтарний зразок із зображенням мадонни. У маленькому містечку Прато, що неподалік від Флоренції, досі було небагато пам’яток, а ось тепер тут неодмінно будуть зупинятися всі любителі мистецтва. Для монастиря пряма вигода.

Дивно підчас складаються посмертні долі художньої спадщини майстрів минулого. Буває так, що імена художників, які користувалися за життя гучною славою, опиняються на довгий час, навіть на сторіччя, повністю забутими, і тільки зусилля вчених-мистецтвознавців воскрешають їх з небуття. Так сталося, наприклад, з творчістю Жоржа де Латура, одного з найбільших живописців Франції XVII століття, чиї полотна складають нині гордість європейських і американських музеїв. Так склалася і доля Джорджоне, хоча навряд чи знайдеться тепер любитель мистецтв, кому було б незнайоме це ім’я, яке…

Read More Read More

У 1717 році Петро I , знаходячись в Амстердамі, познайомився з такою собі Марією Доротеей Кзелл. Буваючи у неї в гостях, він звернув увагу на колекцію малюнків, дивовижних по своїй красі і реалістичності. Якимись особливо живими фарбами на білих аркушах пергаменту були зображені рослини і тварини, невідомі допитливому Петру. Абсолютно зачарований побаченим, Петро придбав двісті малюнків для кунсткамери, незадовго до цього заснованої ним з метою збирання всього, що «зело незвичайно».

За п’яльцями сиділа … красива, росла дівчина з ретельно пригладженим, блискучим волоссям кольору воронового крила… Її рідкісна краса була відзначена силою і витонченістю… Густі брови правильного малюнка різко відтіняли білизну чистого чола… легкий рум’янець, млосна ніжність губ, досконалість овалу обличчя». «Прекрасні чорні очі з мигдалеподібнім розрізом… осяяні довгими віями, блискучі вологим блиском. Життя і молодість вихвалялися своїми скарбами, ніби втіленими в цьому норовливим личку і в цьому стані, такому стрункому, незважаючи на пояс, зав’язаний за тодішньою модою під самими грудьми»….

Read More Read More