Практика медитації, що ось вже багато віків практикується на сході, та є неодмінним атрибутом в таких релігіях як Буддизм та Індуїзм, є не тільки там. А є вона і в Християнстві (та і в Ісламі теж, але про Іслам іншим разом). В Християнстві медитація має форму молитви, але і молитви бувають різними.
Нещодавно плаваючи у всесвітньому інформаційному океані Інтернету, натрапив на дуже цікаву і смішну статтю про те, як просто бути психологом. Хоча всі статті на нашому сайті до сих пір були авторськими та унікальними, сьогодні я таки вирішив зробити маленький виняток із правила (справді, що за правило, якщо немає з нього винятків) і опублікувати цю статтю. У заголовку назвав її як психологія для чайників, пам’ятаєте, колись була ціла серія прокольних книг, яка так і називалася: “для чайників” (Між іншим, колись давно…
Вже минуло велике християнське свято Пасхи, однак свята продовжують тривати, не за горами інше свято, на цей раз вже не релігійне. Це 1 травня, відоме усім як день солідарності трудящихся. Святкувати його придумала комуністична влада колишнього Радянського союзу. Але в цій статті мова йтиме, звісно, не про нього. Мало хто знає, що ніч з 30 квітня на 1 травня вже багато віків відома як Вальпургієва. По німецькому народному повірю, Вальпургієва ніч є щорічним святом відьом та іншої нечистої сили, яка…
Одним з найцікавіших художників часів епохи ренесансу в Німеччині є Альбрехт Дюрер (1471-1528р.) Альбрехт Дюрер прославився та здобув широку популярність не лише завдяки класичному живопису фарбами, а і через свою віртуозну майстерність малювання гравюр. Фактично Дюрер є одним з засновників такого напрямку у мистецтві живопису як гравюри1. Поняття друкованої графіки теж нерозривно пов’язане з іменем цього видатного середньовічного художника. Гравюра – вид графічного мистецтва, коли малюнок художника наноситься на мідну або дерев’яну дошку, а потім за допомогою спеціальних механізмів, друкується…
Не знаю як у решті світу, а в нашому Львові (та взагалі на західній Україні) є вельми цікава традиція обливаного понеділку. Обливаний понеділок то наступний день після самої Пасхи та воскресіння Христового. Назва говорить сама за себе, в цей день прийнято обливати одне одного водою. В свої дитячі роки дуже любив те свято, коли ми збирались з друзями однолітками у дворі та спершу обливали один одного, а потім починали полювання на знайомих дівчат. Скільки було радощі – облити дівчат (а…
Вітаю всіх читачів журналу з світлим святом Пасхи, Великоднем, воскресінням Христовим та приходом Весни. Бажаю в цей день відчути неповторну магію свята. Христос Воскрес!!!
Стоунхендж (з англ. – висячий камінь) є однією з найтаємничіших та найцікавіших споруд давнього часу. Знаходиться на території Британії в графстві Уілтшир, недалеко від невеличкого англійського містечка Солсбері (південний захід від Лондона). Стоунхендж представляє собою коло викладене з величезних каменюк, які лежать одна на одній нагадуючи велетенські ворота (або двері). Давні Британці ще називали цю дивну споруду “Хороводом велетнів” або “Танцем гігантів”
Ось вже скоро підходить найбільше християнське свято Пасхи, свято Весни, та воскресіння Христового. Однак свято це не тільки християнське а і язичницьке, бо сягає своїми корінням глибокої давнини, часів коли про Християнство не було ані згадки. Мабуть то одне з найдавніших та найвеличніших свят, які існували на землі. З давніх часів люди різних народів інтуїтивно відчуваючи зміни в природі, святкували ці зміни народними гуляннями та веселістю, з радістю прославляючи давніх язичницьких богів. (які уособлювали ті чи інші сили природи.)
“Життя це театр, а ми актори” Вільям Шекспір. Таки правий дідусь Шекспір, всі ми з вами актори цікавої п’єси під назвою життя. Кожен з нас виступає у головній ролі самого себе. І саме тому велике мистецтво театру є таким цікавим і захоплюючим. Театральна сцена, гра акторів – це ніщо інше, як наше життя в мініатюрі, коли на протязі вистави тривалістю в дві години подекуди разом з акторами переживаємо ціле життя, злети і падіння, кохання, інтриги, радість, сум, трагедію, комедію, драму.
Що ж таке непотрібна розмова? Непотрібна розмова – коли нічого не взнаєш нового і корисного? Коли не отримуєш відповідей на запитання? Чи коли говориш, говориш, а дій від співрозмовника немає – “як в стіну горохом” ще кажуть. До кого ти це говориш? До співрозмовника? Чи бачиш і чуєш ти його, відчуваєш, що він тебе розуміє і слухає? Чи говориш до себе самого?