В іранській культурі ісламського періоду природничі науки, особливо алхімія, зіграли роль посередника між чисто філософськими і космологічними доктринами ісламу і творчою діяльністю людини. Згідно з уявленнями ісламу, мета мистецтва – облагородити матерію. Шукаючи шлях перетворення простих металів у золото, алхімія прагнула до тієї ж мети.

В Ірані, як і в інших ісламських країнах, зв’язок між алхімією та мистецтвом був дуже тісним. Часто поєднання фарб в творах мистецтва – аж ніяк не каприз художника, вони несуть певний сенс, заснований на символіці мінералів. Завдяки алхімії і іншим космологічним наукам іслам створив в Ірані середовище, ісламське за формою і змістом, де релігійні принципи входять у повсякденне життя людей, зливаються з ним і тому роблять величезний вплив на все їх духовне життя.

І формою і змістом релігійне мистецтво ісламу пов’язано, насамперед, з «божественним словом», втіленим в Корані. Це слово явилось в книзі, а не в людському вигляді як у християнстві, і тому мотиви, пов’язані зі священною книгою, відіграють основну роль у релігійному мистецтві ісламу.

Найбільш наочно це виражено в архітектурі мечетей і каліграфії. І те й інше нерозривно пов’язане з Кораном і, можна сказати, виникає звідти.

Внутрішній простір мечеті, аж ніяк не довільний і не випадковий, він спланований так, щоб ніщо не заважало «слову» поширюватися в гармонійному і як би нескінченному просторі, сповненому спокою та рівноваги, де дух присутній всюди, а не укладений в якійсь окремій іконі або статуї, як в інших релігіях. Таким чином, архітектура мечеті виходить з самого духу Корану, і неважливо, що будівельна техніка була запозичена у Сасанідів, у Візантії або де-небудь ще. Зовнішній вигляд мечеті символічно відображає різні Божественні імена і властивості (ісмва, сифат). Купол відповідає божественній красі (джамал), а мінарети – божественній величі (джалал).

Етнічний геній кожного народу, що сповідує іслам, створив безліч різних архітектурних стилів, але між ними існує глибока спорідненість; такі різні споруди, як мечеть в Кордові, соборна мечеть в Ісфахані або мечеть в Делі, об’єднані загальним духовним змістом.

Точно так само каліграфія за своєю формою та символікою нерозривно пов’язана з Кораном. Вона породила форму декоративного мистецтва, так само зазначену релігійним духом. В архітектурі типово іранської мечеті, облицьованої кахлями, з’єднуються обидві форми релігійного мистецтва: архітектура та каліграфія.

Характерною, неповторною рисою архітектури ісламу є те, що, досягнувши досконалості ще в давні часи, вона не втратила її до наших днів. Незважаючи на деякі відхилення, безперервна традиція пов’язує мечеть Дамагана з мечетями, побудованими в наші дні.

Національне іранське житло – це свого роду продовження мечеті, тут та ж строгість і простота. Ритуальна чистота килимів, на яких моляться і по яких ходять босими ногами, порожнеча кімнат, за традицією позбавлених меблів, – всі ці деталі зближують вигляд домашнього вогнища з мечеттю.

Прикладні мистецтва також вносять свою лепту, накладаючи «печать святості» на самі незначні предмети побуту, які оточують людину в повсякденному житті. Малюнок килима – це знову-таки своєрідне відтворення картини раю: його обмежує кромка, яка звертає малюнок до внутрішнього центру (той же принцип дотримується і в розбивці перського саду і двору).

Мініатюри, настільки часто використовувані для ілюстрування книг, багато в чому продовжують мистецтво каліграфії. Нарешті, навіть форми національного одягу пристосовані для виконання мусульманських обрядів.

Духовна сила, надихаюча поезія і музика, у народів, що сповідують іслам, йде від виспівування і переказування Корану. Перська в тому вигляді, в якому ми знаємо її сьогодні, склалася в древній ісламський період, і тому дух і форма Корану зробили на неї, і особливо на перську поетичну мову, великий вплив, навіть більш значний, ніж на арабську поезію, чиї поетичні традиції вже склалися до того часу, коли був створений Коран.

Додамо до цього поетичний геній Ірану, і стане зрозуміло, звідки взялося разюче багатство релігійної та містичної поезії перською мовою. Не будучи чисто релігійною, іранська поезія (і особливо суфійська) проте, тісно пов’язана з Кораном. Якщо арабська – це мова одкровення, мова Бога, коли він вустами Гавриїла говорив з пророком ісламу, то перська – це мова ангелів, мова раю. У ритмі і римі іранської поезії звучить відлуння Корану, відбите в розумі його творців.

Витоки іранської музики виявляються в музиці стародавніх арійських народів, вона близька грецькій музиці часів Піфагора. У період ісламу всякий світський зміст був з неї виключений, цим пояснюється те, що вона «пішла в себе» і перетворилася на споглядальне мистецтво. Музика, так само як і суфійської поезія, з якою вона завжди була тісно пов’язана, є сильним засобом для досягнення екстатичного стану. Не випадково століттями більшість музикантів належало до суфійських орденів.

Формою іранського мистецтва, найбільш близькою до літургійної та релігійної драми, поширеної в інших культурах, є та’зіе – представлення пристрастей, характерні для секти шиїтів. Найважливішою особливістю та’зіе є те, що публіка грає там таку ж важливу роль, як і актори, і що ті й інші душею і тілом беруть участь у подіях священної історії, відтворюваних на сцені.

Те ж саме можна сказати про «сама», суфійські раденія. Бути присутнім на «сама» в якості простого глядача без всякої моральної підготовки – значить повністю спотворити їх природу і сенс.

Іранське мистецтво взагалі і релігійне зокрема залишили виключно багату спадщину. Великий художній талант і смак іранців дозволив їм створити мистецтво одночасно одухотворене і чуттєве, воно однаково повно показує красу світу і його ефемерність. Цей спадок завжди живий для величезної більшості іранців і являє собою неминущу цінність для всього світу.

Автор: Сейид Хосе Наср.

P. S. Духи вещают: А еще древнее религиозное искусство Ирана порой находит свое воплощение в самых неожиданных вещах, например, в… испанской плитке. Да, некоторая испанская плитка своими узорами напоминает иранское искусство, а чтобы понять, почему так происходит достаточно заглянуть в историю – ведь Испания в свое время имела сильное влияние исламской культуры, на ее территории был Кордовский халиват, в котором не исключено, что жили и выходцы из Ирана, и вполне возможно, что потомки этих мастеров и производят вышеупомянутую плитку.