Журнал Пробудження

Ще співали пташки, звучала по трансляції тиха, лагідна, як шелест листя раннім літом, музика – з «музичної побудки» починався кожен наш день, – а ми вже були в Барселонському порту і в ілюмінатор до нас заглядав Колумб. Бронзова статуя адмірала стоїть на шестидесятиметровій колоні на площі Ворота Миру, зустрічаючи і проводжаючи мореплавців. Голова гордо піднята, рукою Крістобаль Колон (так звучить по-іспанськи його ім’я) вказує на заморські землі, ще, може бути, невідкриті. Поруч, біля набережної, погойдується каравела «Санта-Марія» – копія флагманського…

Read More Read More

І ось ми знову в дорозі. На третій день нам зустрічається пирога індіанців пірос. Я намагаюся зазирнути їм в очі, але мене, здається, свідомо ігнорують. Сумно, що чотири народності, які населяють ліси Ману (пірос, мачігуенга, йоран і мачо піро), серйозно постраждали в результаті приходу європейців. Тільки після «каучукового буму» минулого століття населення Амазонії скоротилася в кілька разів. До речі, індійці мачігуенга колись підтримували комерційні відносини з інками. Тим самим загадково зниклим народом, який населяв Анди в незапам’ятні часи. До сих…

Read More Read More

Важко пояснити, що відчуваєш, вперше проникаючи в саме серце джунглів. Тим більше що ліси Ману, які обрамляють східні кордони Амазонії – одне з останніх недосліджених місць на землі. Напевно, можна знайти тисячу засобів досягти вселенської гармонії і злитися з природою. Але для мене завжди існував тільки один – зануритися у світ незайманого лісу, ваблячий світ джунглів. У всякому випадку, скільки себе пам’ятаю, я завжди мріяв про таку можливість. І поїздка до лісу Ману, який розкинувся поблизу священних руїн Мачу Пікчу,…

Read More Read More

Географічне положення Гібралтару таке, що він є перехрестям всіх шляхів мігруючих птахів, а також місцем гніздування орлів, скоп, аланів … Морські черепахи, кальмари, устриці, тисячі видів риб, дельфіни, кити люблять привітні води Гібралтару, який знаходиться на стику Атлантики та Середземномор’я. Про це нам розповідав директор Гібралтарської ботанічного саду біолог Джон Кортес, нащадок марокканських робітників, запрошених для роботи на верфях у якості дешевої робочої сили. З тринадцяти до двадцяти восьми років він сидів тут у в’язниці, – нам ніяково було довідатися,…

Read More Read More

Продовжуємо нашу мандрівку чудесним та захоплюючим підводним світом Мальдівійського архіпелагу. Так на чому зупинились, ага: З голкошкірих тут найбільш поширена морська зірка акантастер, більш відома як «терновий вінець» – мускулистий, на перший погляд малорухливий комок з дванадцятьма променями розміром до 60 см, що радіально розходяться, та вкриті сотнями гострих і дуже отруйних голок, між якими просвічує буро-фіолетова слизова шкіра . Єдина їжа зірки – живі коралові поліпи. Нерухомі частини черева «тернового вінця» з розташованими на ньому присосками змащені клейким слизом,…

Read More Read More

Розміри більшості Мальдівських островів не перевищують і 200×200 м, але, виявляється, і цього достатньо, щоб мати багату флору і фауну. Взагалі на островах певного сезону не існує – одночасно можна зустріти і плоди, і квіти, і зав’язі. Тобто як би одночасно протікають весна, літо і осінь. Що до плодів, то найпоширенішим тут, звичайно, є кокосовий горіх. Комусь подобається їх «начинка», комусь не дуже, але всі сходяться в одному: якщо кокос падає на вас з високої пальми, він може запросто проломити…

Read More Read More

У XVI столітті Мальдиви захопили португальці, але їх прапор протримався тут всього 15 років – хто б міг подумати, що місцеве населення дасть таку відсіч! У 1887 році над архіпелагом встановила свій протекторат Великобританія. На початку 60-x років позаминулого століття на архіпелазі розгорнувся широкий рух проти колоніального гніту. Для утихомирення волелюбних остров’ян Британія посилала у води архіпелагу бойові кораблі, мальдівці зустрічали їх бурхливими демонстраціями протесту з чорними прапорами. Подекуди спалахували збройні повстання. Незалежність країна отримала в 1965 році, а ще…

Read More Read More

Чіпляючись за немислимі споруди з ліан і бамбука, всупереч законам тяжіння піднімаючись по вертикалі, вони намагаються вирвати з темряви гротів біле золото, яке зробить їх багатими. Життя мисливців за гніздами ластівок сповнене небезпек: падіння на скелі і грабіжники, а головне – поліцейські патрулі, якщо потрапити їм в руки – не уникнути ударів бамбуком.