У свій час дослідники Африки були немало збентежені тим, що нанести на карти деякі райони виявилося практично неможливо. Ні, пустелі, савани, річки і обриси берегових ліній були ретельно описані і зафіксовані скрупульозними німцями й англійцями. Але деякі деталі, без яких немислима жодна карта, стали для картографів нерозв’язною проблемою. А саме – житлові поселення і села.
Шасі вертольота шумно здригаючись відриваються від землі. За склом ілюмінатора швидко пропливають люди, будинки, автомобілі. Будови закінчуються, зникають дороги, і раптово вертоліт вривається в примхливо чудовий край. Нас оточують гострі оксамитові сопки. Численні гірські струмки та річечки серпантином спускаються до їх підніжжя. Ми різко знижуємось. Шум пропелера полохає зграю чайок і ведмедя, що захоплено ловить на березі рибу. Угледівши вертоліт, він з явним небажанням дряпає в гущу найближчого кедрачу. Гелікоптер на швидкості влітає у вузькі ворота між двома вертикальними скелями….
Суворий і прекрасний пейзаж в районі петрогліфів. Гранітні миси, полум’яніючі червоною засмагою, глибоко врізаються в озеро. Рокоче прибій, то там, то тут підіймаються фонтани бризок, піна заливає скелі і з шипінням сповзає назад. Впертий рокіт води зливається з тривожним шумом лісу. Про щось сокровенне і не дуже веселе перешіптуються вершини дерев. Ліс сторожить малюнки зі сходу. А на заході – безбережне озеро. Від голубувато-димчастої лінії горизонту біжать і біжать хвилі на берег. На заході сонце прокладає в них виблискуючу доріжку…
Стародавні наскальні зображення (петрогліфи) знайдені в багатьох місцях нашої планети: в північній Америці, печерах Франції та Іспанії, Норвегії, Південній Африці, в Сибірі, на Уралі, в Середній Азії, в Карелії. Одна із самих чудових груп петрогліфів знаходиться на східному березі Онезького озера. Тут близько шестисот малюнків – ціла картинна галерея! Створювалась вона сторіччями, в епоху неоліту, нового кам’яного віку, в III-II тисячоліттях до н. е.
Вранці нас будить розкотистий бас Діонісія: – Вставайте, все коверчіком покрилось білим, листяний весь відпав. Ніяк не можемо збагнути, що він хотів сказати. Виглянули у вікно, все стало ясно. Вночі пішов сніг, і якщо ввечері білими були тільки вершини гір, то вранці вже вся земля була вкрита снігом. Джек Лондон розповідав у своїх книгах про страшні морози, про «біле мовчання». Збираючись на Аляску, ми ґрунтовно запаслись теплими речами, які не знадобились.
У селищі близько 70 будинків. У третині з них живуть американці. Будинки в основному двоповерхові, площею 500-600 кв. метрів. Поряд з будинком обов’язкова лазня. Саун, настільки улюблених американцями, тут не визнають. Внизу будинку – технічний поверх з гаражем і великими морозильними камерами, в яких зберігають лосятину, оленину, рибу. Тут же стоять великі коптильні. Чомусь м’ясо, риба домашнього копчення виходить смачніше, ніж з магазину. У кожній сім’ї по декілька машин. Молодь віддає перевагу спортивним «Понтіакам» і «Крайслерам», люди у віці –…
Останній, відірваний від усього світу, не запльований куток землі. Навіть США, передаючи прогноз погоди, ігнорують свій 49-й штат. Територія, інформація про яку всіма почерпнута в основному з книг Джека Лондона. Щось далеке, холодне, безлюдне, країна сильних і витривалих людей. Самі аляскінці культивують цей дух. На всіх без винятку автомобільних номерах напис: «The last frontier» – «Останній рубіж», остання незвідана територія. Цей вираз є другою назвою штату Аляска.
Петрарка мав Лауру, Данте — Беатрічу, Шекспір, який створив найбільшу галерею жіночих постатей не залишив жодного дійсного прізвища, Достоєвський і Байрон мали дві-три музи, Шевченко не більш як дві… Гете користався із привілеїв геніальної людини. Його офіціальні життєписи спокійно наводять 13 жіночих імен, пов’язаних з його творчістю. Може ще стільки ж осіб можна би знайти збережених під криптонімами присвят його численних лірик. Публіка, що дивиться на поетів, як на напів ненормальних людей, мабуть роз’яснила би надто часті „захоплення” Гете амурними…
… Країна басків вихлюпується за межі своїх офіційних кордонів. Баски величають батьківщину «Euskal Herria», або «Країна мови басків». Опитування населення показало, що тільки в крихітному містечку Ірумжіко Ір Раціа один з трьох радіоканалів, що віщає на мові басків на Нижню Наварру і Лабур, регулярно слухають 20000 баскомовних.
Порізане маленькими скелястими бухтами і протоками східне узбережжя Біскайської затоки здавна годувало невеликі портові міста – Бермео, Ондароа, Лекейтьо, Елантскобе. У тутешніх музеях на гравюрах і фресках двовікової давності зображені сцени небезпечного полювання на китів, шляхи міграції яких, проходили через прибережні води. Ще на початку століття найбільші китобійні човни Європи неодмінно набирали на роботу басків. Останні стали першокласними гарпунерами, які вміють майстерно обробити тушу і сколотити бочку для зберігання китового жиру. Рибалки цих місць і зараз, слідуючи традиції предків, виходять…