Журнал Пробудження

Нещодавно минуло велике язичницьке свято «Купала». Е ні, я зовсім не помилився, адже справжнє Купала святкується зовсім не 7 липня, а 22 червня (якраз у найдовший день року) та нічого не має спільного із Іваном. Маю на увазі Купала язичницьке – одне з найбільших дохристиянських свят, від якого навіть з приходом християнства не змогли остаточно відмовитись та просто підв’язали його до дня народження Івана Хрестителя, а до назви «Купала» додали «Івана-Купала» та ще перенесли на 7 липня. Але звісно ще…

Read More Read More

Люди-ягуари, індіанці бразильського племені маті, живуть у своєрідній гармонії з лісом та його мешканцями. Але, незважаючи на це, їм завжди доводиться бути готовими до будь-яких несподіванок, а часто і небезпеці. Долина, де полюють мати – одна з найбільш диких районів Амазонії. Тут зустрічаються індіанські племена, які зовсім відмовляються від контактів з білими. Про те, як живуть маті, про свою зустріч з цим таємничим індійським народом розповідає Мауріціо Лейб. – Так коли ж ви вперше зустрілися з маті, людьми-ягуарами?

Це Болівія. 4000 метрів над рівнем моря. Протягом століть індіанці племені чапайяс є родовими каторжанами найбільших в світі по своїй території соляних розробок. Життя у них справді не солодке, а, скоріше, солоне. Їхні обличчя сховані матерією з сірої вовни, очі заховані за товстими скельцями темних окулярів. Тут, в серці Андських гір, вони добувають «білий пил». Вночі ртуть в термометрі падає нижче нульової позначки, а опівдні піднімається до 30-40 “С. І жодного деревця над плоскою, як більярдний стіл, поверхнею, шоломи та…

Read More Read More

Сьогодні в гостях журналу Пробудження молодий український письменник і запеклий мандрівник Максим Кідрук. Нещодавно мені пощастило побувати на його лекції у Львівській книгарні Є, в якій Максим розповідав про свої мандрівки Африкою, а саме дивовижними країнами Ангола та Намібія. Розповідь Максима про загадкову Африку виявилась настільки захоплюючою і цікавою, що геть втратив відчуття часу, може десь так само, в часи далекого середньовіччя місцеві мешканці з захопленням слухали розповіді мандрівного барда, який завітав до їхнього села чи замку. – Отож доброго…

Read More Read More

Під сонцем Провансу Арль відкриває нам свої площі і тінисті вулиці. Тут віє вітер натхнення, мистецтва і змагань. В Арлі, коли дме містраль, повітря стає таким прозорим, що здається, ніби його не вистачає … Опівдні я дуже ясно почув шум хвиль, що доноситься з римської арени, і шум голосів, які нагадували звуки прибою. Там, на площі Мажор, вітер щосили гуляє в стародавніх кам’яних аркадах. Трохи вище, на площі Доктора Посіма, величезні скуйовджені платани дарують всім бажану тінь. Віконниці на вузькій…

Read More Read More

Порівняння Сахари з морем цілком виправдано, тому що людина тут, наче корабель у морі, повинна вибирати правильний курс, часто без будь-яких явно виражених орієнтирів, рухаючись від колодязя до колодязя, від оазису до оазису. Уже на другий день руху по пустелі колія, і без того слабо виражена, уткнувшись в дюни, зникла. Піщані хвилі поховали її під собою. Піднялися на найближчий гребінь – до самого горизонту дюни, дюни, дюни … І практично жодної рослинності – один пісок.

Близько 20 років ми подорожуємо по світу. Свого часу об’їздили з рюкзаком майже весь Радянський Союз від Карпат до Чукотки, від Кушки до Хібін, спускалися в глибокі печери, піднімалися на вулкани, сплавлялися по гірських річках. За останні кілька років об’їхали на велосипеді чимало європейських держав, серед яких були і досить екзотичні, наприклад, Андорра. Однак для нас, як і для всіх справжніх любителів пригод, завжди більш привабливими були «заморські країни». Особливо – Африка. Можливо, в силу того, що кілька поколінь людей…

Read More Read More