Журнал Пробудження

Третю добу, не лягаючи спати, працює у конторки Дмитро Іванович Менделєєв. Здавалося б, все склалося в голові вченого, не потрібно ніяких нових даних, але всі спроби представити зібраний матеріал у вигляді таблиці, що відбиває зв’язок між властивостями хімічних елементів, безрезультатні. У стані крайнього стомлення Менделєєв засинає. «Бачу у сні таблицю, де елементи розставлені як потрібно, – розповідав він своєму учневі і близькому другу професору Л. І. Іностранцеву, – Прокинувся, негайно записав на клаптику паперу, тільки в одному місці згодом виявилась…

Read More Read More

Здатність до співчуття, здатність сприймати чужий біль, як свій власний, – ось, з точки зору Достоєвського, той вирішальний момент, який протистоїть егоїстичним тенденціям індивідуалізму. Для Достоєвського співчуття – рятівний шлях до Бога. Для з’ясування того основоположного місця, яке займає співчуття у системі психологічних поглядів Достоєвського, величезне значення має сон Раскольнікова. Жах, пережитий Раськольніковим у сні при вигляді побитого коня, по суті, зумовлює динаміку наступних подій, органічну неможливість для Раскольнікова «переступити» моральні підвалини людяності за допомогою самих хитромудрих логічних побудов.

Майже всі теорії, що намагаються пояснити природу людської особистості, можна розділити на три основні групи. Людина – злісна і хтива мавпа, кажуть представники першої групи, яка успадкувала від своїх тварин предків все саме нице і егоїстичне. Людина добра, прямодушна, наївна і доброзичлива, стверджують адепти другого напрямку, настільки яскраво представленого в свій час Жан-Жаком Руссо, але розвиток цивілізації завдав їй непоправної шкоди, забезпечивши особистість невластивими їй від народження якостями. Накопичення матеріальних благ зробило людину скупою, жорстокою і егоїстичною, а винахід знарядь,…

Read More Read More

Протягом останніх ста років важко знайти психологічну школу, яка уникнула б звернення до особистості і творів геніального письменника. «Психологом з психологів» назвав його Стефан Цвейг. Ломброзіанці намагалися знайти в Раскольникові риси природженого злочинця. Зиґмунд Фрейд присвятив письменникові спеціальну статтю «Достоєвський і батьковбивство», а послідовники Фрейда оголосили Достоєвського предтечею психоаналізу. Назва збірки «Екзистенціалізм від Достоєвського до Сартра» (1957 р.) говорить саме за себе. Кожен з психологічних напрямків прагнув знайти у творчості Достоєвського підтвердження правильності своїх постулатів, сформульованих поза світу героїв великого…

Read More Read More

Уявіть собі таке: ви взяли добровільну участь у якомусь науковому експерименті, за який організатори пообіцяли вам файно заплатити. (А чому б ні – і грошенят підзаробити і для науки користь принести). І ось ви вже прийшли в лабораторію, аж тут раптом виявляється, що по експерименту вам необхідно вбити невинну людину. Ви, звісно, не хочете, протестуєте, але вчений наполягає – задля науки ви повинні це зробити! Що ви будете робити в такому випадку, пошлете жорстокого вченого під три чорти, чи погодитись…

Read More Read More

З роллю особистості в процесі забування, мабуть, раніше за всіх впритул зіткнулись лікарі, які вивчали хвору психіку людини. Творець психоаналізу Зігмунд Фрейд зазначав у своїх хворих, які страждали істерією, значні провали в пам’яті, причому забувалося все те, що було пов’язано з тяжкими переживаннями і травматичною ситуацією, які і призвели до утворення неврозу. Звернувшись до «психопатології повсякденного життя», Фрейд також виявив за багатьма фактами повсякденного забуття прізвищ та імен, втрати речей та інші мотиви небажання, неприязні і інші негативні емоції. З…

Read More Read More

Це питання на перший погляд може здатися несерйозним. «А я забув», – кажуть маленькі діти, виправдовуючись перед батьками. «Знав, але забув», – запевняють школярі. «Забув зробити», «забув подзвонити», «забув, як називається ця книга», – постійно говоримо ми один одному. Вчені вже давно замислюються над питанням, чому це відбувається. Чому, здавалося б, добре відомі речі раптом забуваються і в той же час якась випадково, на ходу почута фраза або якась малозначна подія буде довго і настирливо пригадуватись?

«В ударі …» «У формі …» Кожному знайомі ці стани. По суті, це одне і те ж. Мова йде про оптимальні стани організму і психіки. Різниця лише в тривалості, у «тимчасовій шкалі». «Удар» – це короткочасний злет, вимірюваний хвилинами – годинами. «Форма» – це вже тижні, місяці, іноді роки.