Не так давно довелося побувати в Андроніковому монастирі. Мій знайомий, житель Поонежья, вирішив дізнатися ціну трьом іконам, взятим з сільської каплиці. Коли він показував їх, виймаючи одну за одною з пошарпаного портфеля, я знову згадував чорні хати маленького села, баньки серед валунів у води і високо, на гребені морени-сельги, гострий силует каплиці з клинчатою покрівлею, далеко помітний з озера.
Ми, люди двадцятого першого століття, сприймаємо античний світ, перш за все, як світ античного мистецтва. І, мабуть, в цьому є свій резон. Важко знайти іншу епоху в історії людства, коли мистецтво настільки тісно перепліталося б із життям, коли воно настільки глибоко вторгалося б в повсякденний побут людини. Розписна ваза і витончена теракотова статуетка — в кожному будинку; театральна вистава — найважливіша подія в житті всього міста, і все місто було присутнє на ній; питання про те, як забудовувати Афінський акрополь,…
Першими на землі шанувальниками коня були найдавніші племена ямної культури. Доказом тому служить найдавніше в світі ритуальне поховання коня, відкрите в Україні, воно належить до кінця IV тисячоліття до н. е.: череп молодого жеребця разом з ногами іншого коня покладено біля священного вогнища, поряд з фігуркою богині родючості.
Без малого три тисячі років тому у великому поясі євразійських степів, напівпустель і пустель, що простягнулися від Дунаю до Північного Китаю, жили кочівники, яких усіх разом — античні письменники називали іноді «скіфами». (Власне скіфи займали тільки найзахіднішу частину степів – Північне Причорномор’я.) У цих кочових народів були своє мистецтво, свій епос, своєрідний і неповторний.
Гойю мучила важка хвороба. Перший раз він переніс страшну депресію в 1778 році, коли йому було тридцять з невеликим. Промучившись близько трьох років, Гойя одужав і з властивою йому нестримною люттю накинувся на роботу. Але років через десять йому стало зовсім погано: правобічний параліч, втрата почуття рівноваги, слуху, частково мови і … зору! – такий страшний перелік нещасть, що обрушилися на нього. І поки хвороба не залишала Гойю, він страждав частими запамороченнями, галюцинаціями та муками. До творчості він повернувся кілька…
За останні десятиліття накопичилася величезна література, присвячена загадці Стонхенджа – гігантського пам’ятника кам’яного віку в південній частині Англії. Археологічна реконструкція показує, що цей монумент, споруджений, мабуть, між 2000-1500 роками до н. е., представляв собою коло, утворене вертикально встановленими кам’яними блоками, які були увінчані горизонтальними кам’яними пластинами на зразок величезних воріт. Порівняно недавно археолог Обрі виявив, що по зовнішньому периметру споруда була оточена кільцем з 56 рівновіддалених один від одного ям.
Дана публікація розміщена на правах реклами. Здрастуй, шукач! Можливо, Вам знайоме відчуття внутрішньої «порожнечі»? Начебто все є, але чогось не вистачає. Але чого ж? Може, цей внутрішній поклик, який викликає в нас прагнення постійно чогось досягти, і змушує нас бігати, як білка в колесі, шукати гостроту і повноту переживань, шукати спокою і щастя, насправді підштовхує нас знайти відповіді на найголовніші питання в нашому Житті: «Хто я?» і «Куди лежить мій шлях далі?»
Сьогодні мені б хотілося поговорити про таке для багатьох нове явище, як йога сміху або сміхотерапія. Народженням цього нового і цікавого напрямку вважається 1995 рік, саме тоді Мадана Катар, індійський лікар, в результаті досліджень для наукового журналу по оздоровленню організму виявила неймовірну кількість робіт і позитивних результатів при лікуванні пацієнтів з допомогою сміху. Сміх буквально зачіпає всі наші фізіологічні та психологічні системи, і добре, від душі, посміявшись можна оздоровити свій організм так само, як після доброї зарядки, контрастного душу і…
На південь від величних індіанських цивілізацій ацтеків та майя лежала не менш велична цивілізація інків – дітей сонця (як вони самі себе скромно називали). Обожнювання Сонця – доволі поширене явище у багатьох язичницьких культах по цілому світу, але мабуть лише інки придавали йому таке шанобливе винятково-сакральне значення як ніхто інший. Зображення світила з людським обличчям було головним інкським священним символом і шанувалось десь так само як у християн – хрест. Зрештою, з ім’ям Сонця були пов’язані різноманітні легенди про заснування…
Японський театр кабукі виник приблизно п’ять століть назад в Кіото, давній японській столиці, де споконвіку жінки любили білити обличчя, надягати дивні одежі, голосити речитативом і танцювати. Однак як тільки танцювати і співати стали на сцені, відразу жінок замінили чоловіки. Чому ж актори театру кабукі виключно чоловіки? Офіційна японська версія відсутності в національному театрі актрис: чоловіки-виконавці жіночих ролей спостерігають за жінками об’єктивно, з боку – і мають можливість більш повно передати на сцені жіночу красу і психологію.