Доброго дня, шановні читачі журналу! Мене звати Олександр, і сьогодні я хочу попросити реальної допомоги від вас. Справа в тому, що торгова марка Nescafe в черговий раз проводить конкурс на отримання грантів за найцікавіші ідеї в трьох сферах – соціальній, творчій і бізнесовій. Моя ідея, можна навіть сказати – мрія, полягає в тому, що я хочу відкрити у Львові школу сучасного танцю для дітей.
Слово «Акрополь» в перекладі з грецької буквально означає – «верхнє місто». На наших теренах (хоча все таки більше в наших північних сусідів) такі укріплені «верхні міста» називали Кремль. У Греції найзнаменитіший акрополь в Афінах. Як і всякий кремль, афінський акрополь колись був фортецею. Здавалося, сама природа подбала про це: що майданчик пагорба, який височіє на 70-80 метрів над навколишньою місцевістю, на якому споруджено Акрополь з його стрімкими неприступними кам’яними схилами, був неприступним для ворогів. У часи розквіту давньогрецької держави тут…
Праця з повною віддачею сил – це завжди праця за здібностями. Але чомусь далеко не всім людям випадає таке щастя. У когось ці здібності блищать вже в ранньому дитинстві, а у інших так і не «прорізаються» до самої смерті. І виникає питання: радість від роботи – це доля обраних або доля кожного? Зустрічаючи щасливця, захопленого своєю справою, ми говоримо – покликання, талант. І певно, що назвемо його працю творчою.
Місто стоїть на палях: воно все в островах, пересічених каналами. Вулиці, кожна з яких – набережна. Півкруг мостів. Невисокі вузькі будинки, вікна трохи ширше дверей. Старі розкидисті в’язи. Амстердам, жовтень 1669 року. Триста сорок чотири роки тому. З присадкуватої будівлі на набережній Троянд виносять труну. Проводжаючих – майже немає: тільки дочка та стара служниця, кілька жалісливих сусідів – ось і всі, хто прийшов віддати останню шану покійному. І якби не короткий запис у міській цвинтарній книзі – «8 жовтня. Рембрандт…
Чи вірю я в Бога?!, Ні, я в Бога не вірю… Я просто ЗНАЮ, що Він існує. (Альберт Ейнштейн) Якось до Будди прийшло троє людей з одним і тим самим питанням: «Чи існує Бог?». Питання це доволі глобальне та хвилююче (сподіваюсь) думки багатьох людей (навіть правовірних віруючих любої релігії). Але дивною була відповідь Будди. Першому чоловіку він сказав, що Бог існує, другому, відповів, що ніякого Бога немає, а на питання третього просто промовчав. Найближчий учень Будди – Ананда здивовано спитав,…
Давня хасидська приказка говорить: «Поганий той рабин, якого жителі не хочуть вигнати із міста». На перший погляд вона може викликати здивування: чого б це рабин якого ніхто ні звідки не виганяє є поганим? А той, проти якого всі ополчились та бажають вигнати, навпаки, хорошим? Якось не логічно, чи не так? Але не все так просто, і не все виглядає так, як здається на перший погляд.
Не менш популярним природним житлом людини були печери. Але поширене уявлення про те, що колись всі первісні люди жили в печерах, – сьогодні виглядає щонайменше спірно. І назва «печерна людина» грішить історичною неточністю. У печерні часи квартирне питання стояло куди більш гостро, ніж в сьогоднішньому мегаполісі. Печер не вистачало. Мати власну печеру було настільки ж престижно, як в наш час володіти мармуровою віллою з басейном. Печери були ідеальним притулком і, здавалося, самою природою призначались для проживання людини. Знаменитий етнограф дев’ятнадцятого…
У свій час дослідники Африки були немало збентежені тим, що нанести на карти деякі райони виявилося практично неможливо. Ні, пустелі, савани, річки і обриси берегових ліній були ретельно описані і зафіксовані скрупульозними німцями й англійцями. Але деякі деталі, без яких немислима жодна карта, стали для картографів нерозв’язною проблемою. А саме – житлові поселення і села.
З роллю особистості в процесі забування, мабуть, раніше за всіх впритул зіткнулись лікарі, які вивчали хвору психіку людини. Творець психоаналізу Зігмунд Фрейд зазначав у своїх хворих, які страждали істерією, значні провали в пам’яті, причому забувалося все те, що було пов’язано з тяжкими переживаннями і травматичною ситуацією, які і призвели до утворення неврозу. Звернувшись до «психопатології повсякденного життя», Фрейд також виявив за багатьма фактами повсякденного забуття прізвищ та імен, втрати речей та інші мотиви небажання, неприязні і інші негативні емоції. З…
Це питання на перший погляд може здатися несерйозним. «А я забув», – кажуть маленькі діти, виправдовуючись перед батьками. «Знав, але забув», – запевняють школярі. «Забув зробити», «забув подзвонити», «забув, як називається ця книга», – постійно говоримо ми один одному. Вчені вже давно замислюються над питанням, чому це відбувається. Чому, здавалося б, добре відомі речі раптом забуваються і в той же час якась випадково, на ходу почута фраза або якась малозначна подія буде довго і настирливо пригадуватись?