В Сахару на велосипеді. Частина друга.
Порівняння Сахари з морем цілком виправдано, тому що людина тут, наче корабель у морі, повинна вибирати правильний курс, часто без будь-яких явно виражених орієнтирів, рухаючись від колодязя до колодязя, від оазису до оазису. Уже на другий день руху по пустелі колія, і без того слабо виражена, уткнувшись в дюни, зникла. Піщані хвилі поховали її під собою. Піднялися на найближчий гребінь – до самого горизонту дюни, дюни, дюни … І практично жодної рослинності – один пісок.