Підводячи невеличкий підсумок серії публікацій на нашому сайті, хотів би зазначити, що послідовність останніх тутешніх дописів виявилася зовсім не випадковою – спершу було цікаве інтерв’ю з викладачем історії мистецтв Назаром Козаком, потім розповідь про вальдорфську педагогіку. І єдина тема, що це все поєднує – творчість та освіта. Тема, яка надихнула мене на деякі роздуми з цього приводу.
В вальдорфській педагогіці в порівнянні з іншими методами поділ почуття і мислення затримується. Іноді це трохи лякає батьків, оскільки діти пізніше починають читати і писати. Батькам краще знати про подібні речі заздалегідь. Для дитини це означає, що вона довше живе в почутті звуків, букв, слів, речень. Спостерігаючи дитину, яка тільки навчилася або вчиться говорити, ви помітите, що вона поводиться зі словами, як з реальними предметами. Грає з ними, створює свої власні. Дивно, але «пишучи» їх, вона робить це цілком відповідно…
Якщо ви роздумували над питанням, що таке хороша педагогіка, то в результаті, ймовірно, прийшли до висновку, що сказати це важко. Тому що справжня хороша педагогіка пов’язана з потребами часу – у двох різних сенсах. По-перше, в різні культурні епохи існувало різне розуміння хорошою педагогіки. По-друге, коли дитина росте, хороша педагогіка повинна рости разом з нею. У нашу епоху теж можна знайти старі педагогічні методи. У дзен-буддійському монастирі, наприклад, ви побачите, що початківець монах, послушник два роки тільки працює в саду,…
У 1919 році, в повоєнний важкий для Німеччини час, в Штутгарті відкрилася маленька школа для дітей робітників фабрики «Вальдорф Асторія», звідси і назва. Про історію першої вальдорфської школи написано чимало цікавих спогадів. Найголовнішим у школі було те, що вона виникла з ініціативи батьків, які хотіли, щоб їхні діти навчалися «не так». Не менш важливо, що у її витоків стояв Рудольф Штейнер – філософ, вчений, дослідник творчості Гете, творець нового людинопізнання, який дав багато нових імпульсів не тільки в педагогіці, а…
Сьогодні в гостях журналу «Пробудження» дуже цікавий чоловік, мистецтвознавець, історик, колишній викладач Львівського національного університету – пан Назар Козак. Також Назар має свій власний блог, в якому пише різні цікаві речі, зокрема й про мистецтво. Отож: – Доброго дня пане Назаре, розкажіть чи важко бути викладачем мистецтвознавства в університеті. Як сучасна українська молодь сприймає цей предмет?
Скрізь, де живуть люди, є святі місця. Це – каплиці і придорожні хрести на Російській Півночі і в Білорусії, це – домашні молитовні в хуторах Закарпаття, це – священні гаї у кавказьких народів. І майже скрізь в таких місцях на деревах і кущах паломники залишають кольорові клаптики матерії. Ці живі дерева для людей віруючих – символи Світового Дерева, яке пов’язує людину з Космосом.
У нашому сприйнятті на слух візантійської вимови це грецьке слово «нартекс» звучить як «нарфік». Воно позначає один з елементів церковної будівлі. Термін цей виринув з погано документованих століть первісного, ще гнаного християнства. Етимологія його не була зрозуміла вже авторам Юстініанівської епохи (VI ст.). Справді, чому місце в храмі, де в ті далекі століття було покладено під час богослужіння перебувати «оглашенним» (слово це буде роз’яснено нижче) і упокореним, отримало назву одного з видів трав’янистої рослини сімейства зонтичних, в сучасній ботанічній номенклатурі…
Якось зграя розбійників напала на одного мандруючого суфія, який присвятив своє життя духовному самовдосконаленню. Обшукавши бідаку та не знайшовши жодних цінних речей розбійники стали шепотом радитись, що з ним робити далі. Раптом мандрівник став кричати: «Ні, ні, дайте мені будь-ласка час!». Ватажок розбійників сказав: – Не треба так лякатись, все скінчиться дуже швидко. Так як ти можеш наш впізнати, ми тебе вб’ємо. Але смерть легка справа, чік і ти вже на небесах, ми бачили смерть безліч раз. – Я не…
Лишь по ночам, склонясь к долинам, Ведя векам грядущим счет. Тень Данта с профилем орлиным О Новой Жизни мне поет… А. Блок, Равенна. Цими рядками означена підтверджена сім’ю століттями вічність Данте. «Нове життя» – назва його раннього твору, що став передоднем великої «Божественної комедії». У «Новому житті» Данте оспівав свою кохану Беатріче; потім саме вона вела його по колами «Раю», що вінчає «Божественну комедію». «Нове життя» Данте почав словами, які стали афоризмом: «У тому місці книги пам’яті моїй, до якого…
У нашій минулій статті ми торкнулись такої важливої і глибокої стихії як вода. Сьогодні ж поговоримо про її (води) одвічного супротивника – вогонь. І трохи зігріємось, може. Справді, не можна собі уявити людину без вогню. Із самих початків людської історії вогонь мав сакральне, священне значення, адже без нього просто неможливо уявити побут первісних людей. Давайте подумки перенесемось у далеке минуле – ви живете не у теплій зручній квартирі, а в холодній сирій печері і треба якось зігрітись (особливо в нічний…