Це – завжди диво. Розмальований шматок полотна, вібрація натягнутих струн, людина, яка кланяється перед глядачами через хвилину після своєї «смерті», викликають у серцях багатьох людей захват, потрясіння, любов до життя, протест проти несправедливості і пороку. Чи можна взагалі назвати витвором мистецтва щось таке, що не здатне схвилювати нас до глибини душі? Чи не належить емоційність до найпотаємніших основ художньої творчості? Мабуть, тут не буде двох думок.
Знаменита статуя Венери Мілоської, гордість Лувру, кращого музею Франції, була, як відомо, знайдена в 1820 році. Знайшов її простий грецький селянин на прізвище Юргос. Юргос поняття не мав про археологію. Він займався справою: обробляв ділянку, що належала йому і годував численну родину. Венеру він знайшов випадково. Якось, копаючи свій город, він наткнувся на кам’яну плиту, а потім на кілька тесаного каміння. Камені ці вельми цінувалися на острові Мілос, де жив Юргос. Місцеві селяни, не ламаючи собі особливо голову над їхнім…
Мабуть, ні в одного народу давнини зооморфний орнамент не отримав такого широкого поширення, як у скіфів Північного Причорномор’я і споріднених їм племен степової та лісостепової Євразії. Зображення тварин прикрашали кінську збрую, зброю, одяг, знаки влади, предмети культу і туалету.
Дана стаття опублікована на правах реклами. Професійні видання пов’язані із дизайном щорічно представляють топи кращих дизайнерів інтер’єру світу. Деякі імена повторюються від рейтингу до рейтингу. Родоначальники нових стилів і підходів отримують статус класики, легенди. Якщо хтось із сучасних дизайнерів з часом йде з таких списків, швидше за все, він зайнявся іншою сферою діяльності. Але найкрутіші майстри регулярно дивують світ своїми роботами. Представляємо сучасних дизайнерів інтер’єру, чиї імена часто звучать в світових топах.
Героєм сьогоднішньої публікації стане маловідомий (однак вельми талановитий) голландський художник 17-го століття – Джус ван Краесберг. Маловідомий настільки, що навіть в українській чи російській Вікіпедії про нього не знайдете жодної інформації (відтак журнал Пробудження стане першим інформаційним джерелом в просторах українського/російського інтернету про цього славетного художника). А взагалі про Джуса ван Краесберга відомо дуже мало, він такий собі “темний коник” на небосхилі голландського ренесансу.
Стародавні народи, що не мають писемності і тому не зберегли для нащадків ні імен своїх мудреців і полководців, ні опису побуту, звичаїв або походів, живуть в пам’яті поколінь, перш за все, завдяки пам’яткам своєї матеріальної культури. Коли мова заходить про скіфів, в уяві постають грандіозні кургани серед степів і чудові твори мистецтва. Завдяки археологічним розкопкам, що ведуться на території стародавньої Скіфії вже понад 100 років, це мистецтво представлено в музеях численними творами і служить об’єктом пильного і різнобічного вивчення. Важливе…
Жодне місто з тих, що я встиг побачити, не справляло на мене такого сильного враження. Просто кохання з першого погляду. Зараз, коли пишу, повторюю про себе слово «Барселона» і здається, що це не назва, а ім’я, що не місто з каменю, заліза, скла, в якому живе більше мільйона чоловік, яке маю на увазі, а прекрасна жінка. Ось цій жінці на ім’я Барселона, як Дон-Кіхот своїй Дульсінеї, і служив все життя скульптор, художник, архітектор Антоніо Гауді.
Ім’я Рабіндраната Тагора стало славним в Європі на протязі одної миті. Коли він одержав нобелівську премію, вже був старцем і чимось більшим, ніж письменником – апостолом великої та таємничої країни. Європа переживала моду індійську, як колись переживала індіанську. Чи виключно цій моді завдячує Тагор своїй славі?
Не так давно група мусульман була розбурхана одною, на погляд західної людини незначною, обставиною. Знаменитий кутюр’є в пошуках нових рішень прикрасив колекцію екстравагантних моделей одягу вишуканою арабською графікою. Таке вживання букв, якими записаний Священний Коран, до глибини душі образило мусульман, – вони визнали вчинок кутюр’є блюзнірським. За кілька століть до епізоду з кутюр’є мусульмани не менше здивували європейців, коли при обміні полоненими виручили з полону у хрестоносців не воєначальників, а вченого і каліграфа. І сьогодні, коли сучасна комп’ютерна цивілізація витісняє…
Коли глянемо на стрижений коверець, старий і витоптаний, часом нерівно тканий, яке здивування будить він у нас! Ніжне переливання фарб, благородність ліній, багатство візерунків, все це приковує наші очі і запевнює їм все нові несподіванки. Коли глядите на такий різноманітний малюнок, стає дивно, що це все можливо складав якийсь смуглявий і можливо на перший погляд невчений турецький або перський ткач, якого пересічний «культурний» європеєць вважав би трішки дикуном. Але то тільки на перший погляд, а на другий (і третій, четвертий)…