Не так давно довелося побувати в Андроніковому монастирі. Мій знайомий, житель Поонежья, вирішив дізнатися ціну трьом іконам, взятим з сільської каплиці. Коли він показував їх, виймаючи одну за одною з пошарпаного портфеля, я знову згадував чорні хати маленького села, баньки серед валунів у води і високо, на гребені морени-сельги, гострий силует каплиці з клинчатою покрівлею, далеко помітний з озера.
Ми, люди двадцятого першого століття, сприймаємо античний світ, перш за все, як світ античного мистецтва. І, мабуть, в цьому є свій резон. Важко знайти іншу епоху в історії людства, коли мистецтво настільки тісно перепліталося б із життям, коли воно настільки глибоко вторгалося б в повсякденний побут людини. Розписна ваза і витончена теракотова статуетка — в кожному будинку; театральна вистава — найважливіша подія в житті всього міста, і все місто було присутнє на ній; питання про те, як забудовувати Афінський акрополь,…
Без малого три тисячі років тому у великому поясі євразійських степів, напівпустель і пустель, що простягнулися від Дунаю до Північного Китаю, жили кочівники, яких усіх разом — античні письменники називали іноді «скіфами». (Власне скіфи займали тільки найзахіднішу частину степів – Північне Причорномор’я.) У цих кочових народів були своє мистецтво, свій епос, своєрідний і неповторний.
Гойю мучила важка хвороба. Перший раз він переніс страшну депресію в 1778 році, коли йому було тридцять з невеликим. Промучившись близько трьох років, Гойя одужав і з властивою йому нестримною люттю накинувся на роботу. Але років через десять йому стало зовсім погано: правобічний параліч, втрата почуття рівноваги, слуху, частково мови і … зору! – такий страшний перелік нещасть, що обрушилися на нього. І поки хвороба не залишала Гойю, він страждав частими запамороченнями, галюцинаціями та муками. До творчості він повернувся кілька…
Японський театр кабукі виник приблизно п’ять століть назад в Кіото, давній японській столиці, де споконвіку жінки любили білити обличчя, надягати дивні одежі, голосити речитативом і танцювати. Однак як тільки танцювати і співати стали на сцені, відразу жінок замінили чоловіки. Чому ж актори театру кабукі виключно чоловіки? Офіційна японська версія відсутності в національному театрі актрис: чоловіки-виконавці жіночих ролей спостерігають за жінками об’єктивно, з боку – і мають можливість більш повно передати на сцені жіночу красу і психологію.
Закарпаття… Самобутнішого краю годі й шукати на карті України. Триєдина сутність, що робить цю землю неповторною, — народ із прадавніх слов’ян, культура, збережена з часів Київської Русі, щедра природа карпатських гір. Якщо зійти на мур старовинного ужгородського замку, на обрії постануть Словаччина та землі Угорщини й Румунії. Століттями сусідують тут українці з різними народами й оберігають свої звичаї та мову. Вагомий внесок цього краю життєстійких традицій у загальнонаціональну культуру нерозривно пов’язаний з долею України.
Кілька тисяч років тому ескімоси стали морськими звіробоями. Тепер вони могли накопичувати запаси їжі. Вони самі, їх дружини і діти були ситі не тільки під час мисливських сезонів, але і в довгі проміжки між ними. Але довгі полярні ночі доводилося проводити в землянці, освітленій жировою лампою, що одночасно виконувала роль печі. Було скільки завгодно часу для детальної обробки всього, що виходило з рук майстрів. І в достатку був такий прекрасний матеріал для обробки, як моржове ікло. Тьмяне освітлення змушувало майстра…
«Віллар де Оннекур вітає вас і просить всіх, хто буде працювати з допомогою тих засобів, які вказані в цій книзі, помолитися за його душу і згадати про нього. Бо у цій книзі можна знайти прекрасні поради по великій майстерності кам’яного будівництва…» Серед багатотисячного зібрання середньовічних рукописів Паризької Національної бібліотеки є нічим не примітна невелика книжка в потертій шкіряній палітурці. Її не прикрашають кольорові каміння та складні філігранні візерунки. На ній немає слідів вишуканого золотого тиснення. І, тим не менш, старовинна,…
Церковне вчення про Бога як Трійцю і як Одиницю, тобто що має три іпостасі (особи) — Отця, Сина і Святого Духа, — але єдиний по своїй суті, вчення про Трійцю животворящу, нероздільну складалося впродовж кількох століть і було закріплено як найважливіший основний догмат у IV столітті, на Першому і Другому Вселенських соборах. З’явилися і перші зображення Трійці у вигляді трьох юнаків, а потім трьох ангелів, одного з яких почали поступово виділяти серед інших. Потрібно сказати, що художники, зображуючи Трійцю, випробовували…
Наприкінці шістдесятих кілька митців, переважно американських, кинули виклик уявленню про те, що для художніх виставок найбільше підходять галереї та музеї. Вони віддали перевагу природним місцям, покинутим індустріальним зонам, кар’єрам та шахтам, де, використовуючи місцеві матеріали, працювали над своїми творами, часом великомасштабними.