Журнал Пробудження

Реставратори минулого пішли, забравши з собою таємниці своєї професії. Важко сказати, які втрати тоді вважалися допустимими: адже реставрація, за словами одного дослідника (Н. В. Покровського), є «позитивне зло». І хоча він вкладав у них інший зміст (в 19-му столітті «позитивне» мало значення «безсумнівне», «безумовне»), на наш погляд, це правильне визначення будь-якого втручання — медичного або реставраційного. І це зрозуміло. Без операції людина або картина можуть загинути, але і саму хірургію, навіть художню, завжди супроводжує ризик, можливі віддалені наслідки, які важко…

Read More Read More

Нестійка краса. (Мікеланджело). Матеріальна культура тендітна і недовговічна. Але всупереч очевидності, людина вперто противиться часу, докладаючи чимало зусиль в бажанні, нерідко даремно, зберегти плоди своєї праці для себе і нащадків. Ймовірно, опір розпаду і руйнуванню закладено в самій природі людини. Однак списки втрачених рукописів, гравюр із зображенням зниклих міст величезні. Бути може, тому ми відчуваємо мимовільну повагу до вцілілих шедеврів і їх творців. Інший раз це вшанування переноситься і на предмети, зовсім не удостоєні уваги сучасників, створені для повсякденних потреб…

Read More Read More

Все частіше в останні роки він ловив себе на думці, що сама матінка-пиха дивиться на нього з фізіономій його численних клієнтів. Здавалося, на їх розважливих і ситих обличчях, на обличчях їхніх подруг золото геть стерли все людське. Живопис! Мистецтво! Їх цікавило тільки одне: отримати свої портрети. Та й то тому, що це вважалося дуже модним.

Незрозуміло, чому раптом береться під сумнів, що Мона Ліза є Мона Ліза? Добре, спробуємо розібратися. Треба тільки сказати, що за час, що минув з моменту появи статті Копп, в його підтримку виступило ще кілька людей, в тому числі і великий італійський фахівець, болонський архіваріус К. Педретті.

Кажуть, що Леонардо продав знаменитий портрет Франциску І – за чотири тисячі скуді, або дванадцять тисяч франків. У ту пору це була ціна приблизно 12 000 кілограмів срібла. Близько 1584 року італієць Ломаццо бачив портрет у Фонтенбло. Прикрашав портрет стіни «Золотого салону» у Фонтенбло і в 1642 році. Але за сімнадцять років до того, в 1625 році, відомий нам дель Поццо вважав за потрібне відзначити, що картина в поганому стані. Однак він же залишив захоплений опис шедевра. І розповідь про…

Read More Read More

Коли в 1516 році Леонардо да Вінчі залишив Італію і відправився до Франції (історики мистецтва до сих пір сперечаються, в силу яких саме причин Леонардо прийняв це рішення), майстер взяв з собою кілька своїх картин. Які саме? Цього ми точно не знаємо. Леонардо супроводжували його учні і друг Франческо да Мельці, та слуга Баттіста де Вілланіс. Ще один його учень, Салаї, тимчасово залишився в Мілані. Але згодом і він теж виконав нелегкий в ті роки шлях до Франції.

Індійський театр — складне мистецтво зі складним набором вмінь, демонстрованих артистами, що підготовляють і здійснюють всю виставу, творячи словесні, просторові й зорові зразки. Форми народного театру, такі як «Ягра» з Бенгалії, «Тамаша» з Махараштри, «Наутанкі» з Уттар Прадешу, Раджастану і Пенджабу, «Бхаваї» з Гуджарату, «Якшагана» з Карнатаки і «Терукугту» з Таміл Наду, — репрезентують широкий діапазон використання гриму, пісні, танцю, міміки, імпровізаційного гумору, фарсу або стилізованої дії, ба навіть акробатики.