Православна іконографія: святі Власій, Флор і Лавр, Косма і Даміан
Будь-яка ікона, крім звичайних своїх функцій, могла виконувати роль оберегу і цілителя, але існувала група ікон, які були, передусім, оберегами і мали відповідні цьому зображення.
Будь-яка ікона, крім звичайних своїх функцій, могла виконувати роль оберегу і цілителя, але існувала група ікон, які були, передусім, оберегами і мали відповідні цьому зображення.
«У навколишній природі краса швидкоплинна, вона нетривка. Краплі ранкової роси на листі, мінливі обриси хмар, граційний політ птаха, вологі очі теляти, усмішка дитини, — все це зникає дуже швидко. Вони не вкарбовуються в час. То чому ж мистецтво має бути застиглим і нерухомим? Воно повинне віддзеркалювати мить, бути прекрасним зараз. Це знають митці, про це напевне знають боги. Саме так — земля ніколи не може бути чудовішою, як у цю ось мить. Чого ще треба? Вона змінюється разом з нами,…
Плетені візерунки підрозділяються на лінійні, бордюрні орнаменти — тасьми, сплетені в два, три, чотири і більше кінців, до десяти. Проте в орнаментальних смужках позначилося не тільки плетіння з м’якими вигинами шнурів або джгутів, відоме під назвою тасьми. Можна було плести і зовсім іншим способом, за рахунок укладання шнура у формі петель або зигзагів. Цей вид плетеного орнаменту увійшов у групу петельних плетінок. Тут виділилося три типи візерунків, що відображають три різних прийоми: плетіння круглими петлями, зачепленими одна за іншу, плетіння…
У середньовічній архітектурі і прикладному мистецтві зустрічається дуже характерний геометричний орнамент, відомий під назвою плетеного. Багато дослідників вважали, що, перш ніж з’явитися в камені і на сторінках давніх книг, орнаменти плелися художниками зі шкіри або мотузок, недарма він і носить назву — плетені, але висловлювалися про це досить несміливо.
Традиційне індійське мистецтво глибоко релігійне: кожна сторона життя набуває в ньому сакрального значення. У живописі й скульптурі Індії зображувано людей, дерева, квіти, птахів, всі форми матерії, але жодна не наділена красою заради краси: всі здобули красу від божества, яке вони втілюють і яке відкривається тільки втаємниченим.
Безумовно, важливі відомості про «господарів звірів» або матерів-прародительок сибірських народів. І тим не менш для вирішення центральної проблеми — інтерпретації суті цього способу — слід насамперед спрямувати свої пошуки на південь Азії, Індію, країну класичних по яскравості образів великих прародительок, до цього закликають всі ті незвичайні і надзвичайно характерні риси самої скульптури.
Вичерпне вивчення давньої скульптури людини Малої Сиї — справа трудомістка і тривала і тому не швидка. Зараз же можна з впевненістю сказати лише, що вона аж ніяк не однозначна за змістом і відображає не тільки первісні міфологічні уявлення найдавніших мешканців Сибіру. Образ предка в шкурі бізона — це і відчайдушні зусилля давніх впливати на могутню природу, поставити на службу собі її сили, а в кінцевому рахунку пізнати закони світобудови. Людина, виконуючи священний ритуал вже всіма силами свого розуму нестримно рвалася…
В багато тисячолітній історії народів Сибіру особливий інтерес — завжди цікаві витоки — викликає початковий період: той час, коли первісні мисливці на мамонтів і носорогів почали освоєння цього суворого краю. Однак уявити конкретно, як це відбувалося, і хто були ті «колумби кам’яного віку», нелегко, оскільки археологи ще зовсім недавно майже не знали пам’яток старше 25 тисяч років. Зараз становище змінилося. На півдні Східного Сибіру, в Хакасії, у мальовничих східних відрогів Кузнецького Алатау, відкрито поселення Мала Сия, вік якого, за даними…
Помітно змінюється в цю епоху і роль вікна в архітектурі будівлі. У середні віки розташування вікон на фасаді нерідко виявлялося вибагливим, позбавленим симетрії, як ніби випадковим. Якою б виразною не здавалася нам ця мальовнича асиметрія, все-таки положення і форма вікон визначалися тут насправді не зовнішньою композицією фасаду, а внутрішнім устроєм будівлі, необхідністю дати більше світла одним приміщенням і скупо висвітлити інші. За ритмом вікон, великих і маленьких, розташованих на різній висоті, зібраних групами або розкиданих поодинці, легко читалося зовні все…
Почати, мабуть, потрібно з того, що колись вікон не було. Архітектура народилася з потреби відгороджуватися, відокремлювати. Стіни та дах — першооснова архітектури поділили простір на дві різко не рівні і протилежні за властивостями частини. Світ внутрішній — обмежений і замкнутий, застосований до наших масштабів і потреб, зручний, захищений від ворогів і від стихій. Світ зовнішній — несумірний з людиною, безконечний і безформний, відкритий небезпекам.