Кажуть, міфи не вмирають – вони тільки сплять десь в глибині нашого колективного підсвідомого, прокидаючись час від часу в міру потреби і беручи відповідно до моменту пробудження ту чи іншу форму. Але, мабуть, немає нічого постійнішого, від нашої в них потреби, щоб заткнути дірки в картині світобудови, пояснити – і, отже, приборкати – наші страхи, які розум приборкати не в силах; так що спати їм доводиться дуже мало.
А давайте на хвильку уявимо собі таку фантастичну картину – все людство раптом, і цілком несподівано досягло того стану свідомості, який у східній культурі називають просвітленням. Або говорячи іншими словами, всі люди стали такими як Будда, стали буддами (тут навмисне написав це слово з маленької літери розуміючи під ним не конкретного чоловіка, а власне стан свідомості). Скажете таке неможливо? Може й так, але, тим не менше, були мрійники, які про це мріяли, от наприклад відомий психолог Станіслав Гроф разом із…
А як усвідомлювалася (і виражалася) ступінь залежності окремої людини від цілого – від роду або сім’ї? Слід, мабуть, розрізняти залежність зовнішню (недозволені вільні вчинки) і внутрішню (недозволені почуття). У Китаї, наприклад, перша була не більшою, ніж в інших середньовічних суспільствах, навіть меншою (не було кастових і станових обмежень при вступі в шлюб; для сімейного щастя потрібна було тільки згода батьків). Але це не означає, що китаєць був вільніше індійця або мусульманина у своєму почутті. Якраз навпаки. Навіть до дружини, обраної…
Продовження, минулу статтю читайте тут. А тепер подивимося, як в різних культурах виражається перехід від Буття як цілого до окремих предметів, від Істини – до істин, від Єдиного – до безлічі. Обидві середньовічні цивілізації Середземномор’я якось намагаються пов’язати тут образ Єдиного, запозичений у стародавніх євреїв, з логікою Аристотеля. Навпаки, в Індії та Китаї немає такої етнічної різнорідності основ культури; логіка, прийоми аналізу приватних відносин виросли тут на тому ж ґрунті, що й образи єдності (Дар, Брахма), і тісно з ними…
Починаючи з середини I тисячоліття до нової ери, філософи сперечаються, як влаштований світ. Чи складається він з атомарних фактів? Або розчленовування на факти – умовність нашого сприйняття, а насправді за фактами, крізь факти можна пізнати Ціле, невловимо присутнє в кожній піщинці? І саме Ціле володіє максимумом реальності, передує одиничним фактам? Логіка змушувала вибрати одне рішення, відкинувши інше. Демокріт вчив: «Є лише атоми і порожнеча». А Парменід: «Тільки єдине є, багато чого не існує». У першому випадку незрозуміло, як з мішка…
– З’їж черв’ячка, ну з’їж. – Ми не їмо черв’яків. – Смакота спробуй – Збоченець – так ти ж навіть не пробував – і не збираюся, це гидко – тут нема нічого ганебного, – він потрусив гривою, ніби намагався витрусити з неї частки пороху чи маленьких камінців, які могли б залишитися там, під час лежання на скалистій місцевості. Насправді ж йому хотілося підкреслити, що поїдання черв’яків, ніяк не впливає на царський вигляд.
Особливо читати росіянам. Як правило, у свідомості пересічної людини під словом «секта» в уяві одразу спливають якісь релігійні організації на кшталт славновідомих свідків Ієгови, з книжечками та кольоровими журналами «Вартова башта». Але якщо задуматись, то чимало сьогоднішніх, вже дещо старших людей теж були членами великої секти під назвою «тоталітарне суспільство». Звісно ви здогадалися, що мова тут йде про Радянський Союз, який (о тільки не це!) деякі сили за допомогою чорної магії Вуду знову хочуть підняти з гроба.
Особисто я ні. І далеко не тому, що я який брехун (хоча трохи є, всі ми, так чи інакше, але іноді брешемо), а лишень тому, що я її (правду) не знаю, або знаю недостатньо добре, або думаю, що знаю, а насправді все може виявитись ой як не так. Ну десь приблизно як у фільмі «Матриця». От справді, що таке правда? І чому ми думаємо, що ми її знаємо? Адже те, що ми іноді гордо іменуємо «правдою» – насправді лишень наші…
Якось зграя розбійників напала на одного мандруючого суфія, який присвятив своє життя духовному самовдосконаленню. Обшукавши бідаку та не знайшовши жодних цінних речей розбійники стали шепотом радитись, що з ним робити далі. Раптом мандрівник став кричати: «Ні, ні, дайте мені будь-ласка час!». Ватажок розбійників сказав: – Не треба так лякатись, все скінчиться дуже швидко. Так як ти можеш наш впізнати, ми тебе вб’ємо. Але смерть легка справа, чік і ти вже на небесах, ми бачили смерть безліч раз. – Я не…
У нашій минулій статті ми торкнулись такої важливої і глибокої стихії як вода. Сьогодні ж поговоримо про її (води) одвічного супротивника – вогонь. І трохи зігріємось, може. Справді, не можна собі уявити людину без вогню. Із самих початків людської історії вогонь мав сакральне, священне значення, адже без нього просто неможливо уявити побут первісних людей. Давайте подумки перенесемось у далеке минуле – ви живете не у теплій зручній квартирі, а в холодній сирій печері і треба якось зігрітись (особливо в нічний…