Журнал Пробудження

Чи жінка людина? Хто вона, або навіть що? «Посудина диявола» – в європейському формулюванні, «Мотузка, за якою чоловік спускається в пекло», – по східному прислів’ю або Прекрасна Дама, відблиск Божественного в тлінній оболонці? Змія або голубка? Отрута чи протиотрута злу? Століттями міркував на цими питаннями чоловік, вдивляючись в риси своєї загадкової супутниці. Він то високо підносив її в екстазі благоговіння, то обсипав градом глузувань і принижень. В історії філософської думки погляди на жінку вельми суперечливі, і все ж спробуємо представити…

Read More Read More

Вже колись на цьому сайті писав статтю про зомбі, причому писав вже доволі давно, коли і ніхто подумати не міг про ті події, що зараз відбуваються. Менше за все хочу тут писати про політику, тим більше, що цей сайт ніколи не був і не буде з нею пов’язаний, тим більше про неї (політику) можна з лишком почитати на інших сайтах чи соц. мережах. Але я не можу не написати про засилля зомбі, можна сказати останнім часом просто якась епідемія зомбі,…

Read More Read More

Гімназист Вася Розанов у своїх палких мріях систематично і безжально знищував вуличних «жриць кохання» за допомогою гармат, куль і ножа. Але не тому, що був садист. Просто вважав, що повії «спростовують сім’ю» і роблять непотрібним шлюб. Вася міг би вирости в рядового високоморального сім’янина. Однак виріс у великого релігійного філософа. І тому його юнацькі радикальні устремління перетворилися в глибоко продумане і, можна сказати, «психоаналітично обґрунтоване» затвердження святості шлюбу.

Є в любовних відносинах дуже суттєвий момент, що начебто виходить за рамки статевої любові. Я маю на увазі ситуацію, коли кохання однієї людини до іншої перетворюється в те, що можна назвати «вірою в кохання». Ситуація це складна і, я б сказав, небезпечна: сам принцип чистої віри у відношенні кохання не критичний (як і віра взагалі), а тому найменша тінь критицизму або сумніви може стати фатальною краплею отрути, яка вбиває живе почуття. «Віра кохання» залишається, але пафос її проходить.

Якщо сенс людського кохання – у набутті своєї істинної «половини», загубленої в ті давні часи, коли людина втратила первозданний Рай, якщо ця «половина» все-таки буде знову знайдена, то яким чином має здійснитися бажане возз’єднання? Недарма говорив Володимир Соловйов про непроникності нашого тілесного буття: не відпрацьований матінкою-природою «механізм» такого возз’єднання. Справа не тільки в тому, що в нашому світі двоє не можуть зайняти одне і те ж місце в просторі (хоча саме до цього вони прагнуть навіть в самих швидкоплинних обіймах)….

Read More Read More

Жила-була на Землі Жінка, яка не знала Кохання. Дивна це була Жінка… Всі навколо тільки й говорили про Кохання. Про Кохання були написані гори книг, зняті тисячі кілометрів кіноплівки. Про Кохання несамовито кричали в мікрофон з естради всі, кому вдавалося туди піднятися. Про Кохання міркували малюки в дитячих садках і ворожили на картах бабусі, закутавшись у вовняні пледи. А Жінка все одно нічого не розуміла в Коханні. «Кохання – це прекрасно!» – щебетали подруги і, обприскуючи себе дезодорантом, тікали на…

Read More Read More

Людський егоїзм – поняття складне: він може бути і благим началом, охоронним для нас, а може і погубити. Людина відчуває всією своєю надсвідомістю, і підсвідомістю, що її «Я» в принципі безмежно. Але де шляхи сходження до цього «Вищого Я»? Через мудрість страждання? А може бути, через кохання?

Думка про неминучість смерті несумісна з коханням. Але чи сумісне безсмертя з суєтою нашого життя і з потребами кохання земного? Замислимося над цим, далеко не зайвим питанням. Адже навіть геній, який нескінченно творить свої твори або великі діяння, зведе їх нанівець нескінченною повторюваністю, зробить чимось буденним. І тільки кохання здатна змінити ситуацію – принаймні так вважав великий «езотерик кохання» Володимир Соловйов. Він говорив, що кохання «позбавляє нас від неминучості смерті і наповнює абсолютним змістом наше життя»… Але як же це…

Read More Read More

Ні, я не намагаюся епатувати вас назвою нашої нинішньої розмови. Те, про що ми будемо говорити, – це наслідок глибокого, таємного закону, про який знали і деякі філософи. Ще Василь Розанов з дивовижною поетичністю сказав, що «цнотливість є сяйво статі». Та й ідеал цнотливості цей славний мислитель бачив зовсім не в дівах, а в дружинах.