Два полюси є в коханні земному, уособлюють їх донжуан і чернець. Можливо, хтось скаже, що один з них абсолютно правий, а інший настільки ж абсолютно помиляється. Не думаю, що це так: все набагато складніше. Розібратися в цьому теж нелегко. І все ж спробуємо.
Простий і ясний світ тварин, світ наших «братів менших»: не знаючи сумнівів у любові, будучи стурбовані лише проблемою суперництва, вони тим самим – саме завдяки суперництву – неусвідомлено прагнуть до злягання найбільш сильних і красивих особин. І в результаті виходить (якщо, звичайно, не відбувається якась катастрофа в природі), що статева любов веде тварин до народження все більш і більш досконалого потомства. До тих пір, поки лев або кінь не стануть левом і конем «в граничному значенні» – поки не вичерпаються…
Коли ми говоримо про земне кохання, ми вже самим цим визначенням протиставляємо грішне земне почуття якомусь іншому коханню – святому, небесному. Ми, по суті, маємо на увазі, що ерос – це щось погане, це плоть і гріх, нехай притягальний і майже непереможний. І ми не замислюємося, що підхід наш, по суті своїй, глибоко релігійний, навіть якщо ми при цьому вважаємо себе атеїстами.
Що було на початку часів? До того, як покохали один одного Адам і Єва земним коханням, пристрасним і скорботним, до того, як вигнані були з Раю? Ви скажете, що й не було тоді ніякого кохання, ще не створив його Всевишній. Може бути. Але от тільки не дає мені спокою Платон зі своїм чарівним вченням про горезвісні «половинки», розлучені і шукаючі один одного, вченням про таємничого андрогіна. І не кажіть мені, що такі мої помисли – це гріховна спокуса. Адже Платона…
У тому, що кохання – почуття вселенське і загальне, напевно, не сумнівається ніхто з читачів. Але в чому ж все-таки специфіка чоловічого та жіночого кохання? Початкова сутність чоловічого і жіночого – однієї природи. «Сонячна» спрямованість чоловіка не суперечить жіночій «місячності». До того ж «місячність» подієва в деякому розумінні, а тому є причиною «сонячного» буття, як і будь-якого іншого. Однак на нинішній стадії розвитку людства жіноча «місячність» – земна і навіть підземна, незряча, як мешканці печер, – вже вичерпана. Жінка все…
Існує на світі таке прекрасне хобі – посткроссинг. Це можливість надсилати поштівки випадковим людям у різні країни. І написати на них щось важливе. А ще у вашу поштову скриньку потрапляють листівки з різних місць, в яких ви тільки і мрієте побувати. Подумати тільки, а оцей простий шматочок картону, обклеєний марками, вже там був. І годі собі уявити, скільки рук торкалися його, поки він не потрапив до ваших. І якими дорогами він мандрував – де проїжджали фури, над чим летіли літаки?…
Основний трагізм життя – це трагізм смерті. Яким кладовищем стає для нас весь світ, коли ми опускаємо в могилу найулюбленішу і найдорожчу істоту, яку любимо більш себе! Ніхто і ніщо не може нас втішити, розвіяти нашу скорботу і тугу! Всі поради зануритися в «практику» життя, щоб забутися, рівносильні запрошенню напитися до нестями.
Листопад, на дворі глибока осінь, ось вже опали з дерев останні листочки, вся природа наче помирає, але лишень для того, щоб навесні знову відродитися із ще більшою красою. Старі, осінні, пожовклі листочки мають опасти, щоб на весні на їх місці народились нові, молоді, зелені. Такий одвічний хід буття. І звісно він торкається і нас з вами, людей, адже всі ми смертні і як би нам того не хотілося, та в один прекрасний і можливо навіть сонячний день всі ми помремо….
Мало хто з нас цілком задоволений своїм відображенням у дзеркалі. Нас розчаровують прищики / складки на пузі / нездала форма носа / короткі ноги тощо. І ми сприймаємо тіло як привід посумувати, почуватися ніяково. Мучаться від комплексів навіть знаменитості, з якими мріють піти на побачення десятки тисяч прихильників. Відтак, Скарлет Йоханссон переконана, що в неї товсті ноги і називає себе не інакше як жабеням. Джесіка Альба не задоволена формами свого тіла і каже, що в неї целюліт. Роббі Вільямс вважає,…
Один багач, проходячи по двору, зронив монету. Ворона, що пролітала повз, підхопила блискучий шматочок і забрала до себе в гніздо, на високе дерево. Багач дуже засмутився і вирішив будь-що-будь повернути монету. Він насилу добрався до вершини дерева і гордо витягнув її з гнізда. Але тепер йому належало злазити з дерева, і його охопив страх. Глянувши вниз, він став кликати на допомогу. Скоро під деревом зібралася велика юрба. Кожен радив, як краще злізти з дерева. Одні говорили: «Нехай закриє очі і…