Журнал Пробудження

Що ж таке – людське ім’я? На думку ряду філософів, ім’я – це думкоформа, тобто самостійна сутність, яка має свій енергетичний потенціал і укладає в собі якусь певну ідею. Пам’ятаєте «світ ідей», про який говорить Платон? Ідеї, які «витають у повітрі», існують самі по собі, незалежно від людських уявлень. Людина не винаходить їх, а тільки отримує до них доступ, «під’єднується» і по-своєму їх інтерпретує. Аналогічно в тонкому світі існує і сфера імен, по суті, вона і є вираженням різних ідей.

Зустрів якось вельможа бродячого поета і сказав йому: – Ось що, любий! Напиши-но в мою честь хвалебну пісню. Прослав моє благородство і благочестя, а я щедро тебе нагороду.

Одного разу правитель Бухари проїжджав повз саду і побачив за парканом старого, який садив персикове дерево – Ей, старий, – звернувся правитель до садівника, – ти вже не молодий і твоє життя хилиться до заходу, напевно ти не дочекаєшся плодів цього дерева, так до чого ж твої старання?.. Так, так, я знаю, ти мені почнеш розповідати, що наші предки працювали для нас, а ми повинні трудитися для нащадків. Ні, ти мені краще дай відповідь: чи є сенс думати про минуле,…

Read More Read More

Що не кажіть, а її величність, пані цікавість займає величезне місце у нашому житті. Зрештою завдячуючи саме їй ви зокрема й маєте змогу читати цей текст, адже якби не було цікавості, то й не було б і жодного науково-технічного прогресу з усіма його приємними бонусами (типу безлімітного інтернету), а ми б і досі сиділи з вами в якійсь печері, збираючи на обід ягоди та полюючи на якогось ведмедя чи мамонта. Але в нас, людей, Богом було закладено цей надзвичайно важливий…

Read More Read More

NASA витрачає мільярди на пошук найпростіших форм життя на Марсі. У мене таких грошей немає, тому я пошукаю розум на Землі. О ні, я не візьмуся за критику сучасного суспільства з перерахуванням явищ, які явно суперечать здоровому глузду. Я справді шукатиму розум. Альтернативний, інший.

У старій притчі про двох орачів говориться: кам’яниста була земля, і день обіцяв бути млосно спекотним, але важкі плуги невпинно прокладали все нові і нові борозни. Суворо було обличчя одного орача, замкнуто і недобре дивилися його очі. Він думав про те, яке тяжке життя, як болять його натруджені руки і ноги. І йому здавалося, що кінь його ступає занадто повільно, що пшениця на полі сусіда підніметься вище і колосся її наллються важче, ніж у нього.