Заклопотаність людей справедливістю за своєю волею і загальністю важко порівняти з яким-небудь іншим людським мотивом. Навіть про самозбереження або про продовження роду багато людей, суспільства, цілі історичні епохи проявляли куди менше турботи. Про справедливість говорили великі мислителі і великі тирани, її ім’ям відбувалися самі добрі і самі жахливі справи.
Російським ЗМІ присвячується Признаюсь чесно, великий Данте Аліг’єрі з своїм нетлінним твором «Божественна комедія» оминув мене стороною (точніше це я оминув стороною цей твір). Але тепер мені вельми цікаво його почитати, особливо ту частину, де описані кола пекла. І що саме найбільше кортить дізнатись – це чи існує в пеклі спеціальний відділ (може департамент), де катують продажних журналістів, що свідомо пропагують відверту брехню, яка сіє ворожість, ненависть і будемо говорити відверто – штовхає до війни два сусідніх народи. Цікаво, яке…
Планеті не потрібна велику кількість “успішних людей”. Планета відчайдушно потребує миротворців, цілителів, реставраторів, казкарів і люблячих всіх видів. Вона потребує людей, поруч з якими добре жити. Планета потребує людей з Мораллю, які зроблять світ живим і гуманним. А ці якості мають мало спільного з “успіхом”, як він визначається в нашому суспільстві… (Далай Лама). І знаєте, я цілковито згідний із вельмишановним Далай Ламою. Справді, в нашому сучасному суспільстві дуже багато людей просто зациклились на так званому «успіху», який здебільшого визначається (і…
Здається відбуваються просто дивовижні речі. Ще в четвер злочинно-кримінальний режим президента-зека катував і вбивав людей, а вже в суботу система посипалась немов картковий дім, якийсь замок на піску. Ще тиждень тому влада бандюковича стояла немов темний бастіон Саурона з Володаря Кілець, а вже сьогодні його самого оголосили у розшук. Найближчі ж соратники, які ще кілька днів тому клялись у вірності, сьогодні на камеру публічно називають його злочинцем. Це диво, але це диво мабуть не було б можливе окрім всього іншого…
Львів’янам, які сумують за втраченими вітражами будівлі львівської прокуратури – в будь-якому випадку ці вітражі можна буде поновити, відреставрувати, знову зробити нові, і зробити їх під старину, але чи можна якось поновити, відреставрувати втрачене людське життя?! Ні, я в жодному разі не виправдовую тих, хто поламав ці вітражі зроблені у 1909 році за проектом Генрика Узємбло. Це безсумнівно культурна втрата, але чи може це порівнятись із смертю стількох прекрасних людей? Просто, як на мене дещо недоречно зараз плакатись за вітражі,…
Бійся гніву терплячого чоловіка Вже колись писав статтю у нашому журналі про покору та відповідальність. Коротко суть тої статті – один американський психолог вирішив провести експеримент, де добровольцям наказували начебто заради наукового дослідження катувати інших людей, при тому, що вся відповідальність за скоєні вчинки лежала не на них, а на вчених дослідниках, які надавали наказ щодо тортур. І що ви думаєте – більшість людей не зупинились у своїх тортурах, навіть коли жертва (роль якої насправді грав професійний актор) благала припинити,…
Спробую поєднати свої знання в езотериці та роботи Законів Світобудови з подіями що відбуваються в Україні. Сам я дуже далекий від політики і не збираюся додавати свої п’ять копійок до всього вже сказаного з приводу свавілля в країні і необхідності змін.
А скажіть шановні читачі, чи хотіли ви б мати можливість подорожувати в часі? Але не так глобально, як у деяких фантастичних творах, щоб за допомогою такої собі машини часу опинитися в середньовіччі чи античності. А лишень в рамках вашого власного життя: ще раз пережити вчорашній день, повернутись на кілька років назад, виправити (точніше вдруге не повторити) якісь свої життєві помилки, знову опинитися в дитинстві чи повторно відгуляти студентські роки, змінити своє життя, направивши долю по зовсім іншому шляху? Правда гарна…
Мене давно хвилює питання: чи багато в житті людини залежить від самої людини? Або ж гени, збіг обставин, вдачі і невдачі, сплітаються в ту саму долю, з лещат якої не вирвешся? Людина не народжується поганою. Хтось порівняв дитину з кораблем, надійно оснащеним для плавання, у якого є і «компас» совісті, і «барометр» для впізнання добра і зла, і багато інших тонких, складних приладів, щоб не збитися з істинно людського шляху. Але потім – у життєвому морі – ці «розумно запрограмовані»…
Ми сиділи з Мамедкулом на березі одної з проток Амудар’ї, де в тугаях паслося стадо. Вечоріло. На невеликому багатті в мідному чані вирувала вода – ми збиралися пити чай. Неподалік в густій траві возилися дітлахи з найближчого кишлаку. Бесіда наша на цей раз зовсім не стосувалася питань вірувань – Мамедкул із захопленням розповідав про останні дні Хівінського ханства, про події, очевидцем яких йому довелося бути в ранній юності.