Може, ви пам’ятаєте описаний Платоном на початку його «Республіки» страшенний гнів одного із співрозмовників Сократа Трасимака. Він лютився, мов звір. А Сократ, як і завжди, насміхався: прикидався дурником, висловлювався туманно, заохочував до розмови інших, а ще розважався, коли бачив, як опоненти борсалися у власних суперечностях.
Дехто вважає, що вигнанням Адама та Єви з райських кущів Бог попередив утопістів: ідеальне суспільство — справа потойбічного світу, а не сьогоднішнього дня. Справді, якби люди правильно зрозуміли вигнання з раю, ми позбулися б багатьох прикрощів, бо ніколи не зазнали б отих «осяйних» суспільств, які неминуче занурюються в деспотизм, маячню, тортури й геноцид, як поклялися стерти зло з лиця землі — і віддали землю на поталу злу радикалізму.
Утопія — це назва вигаданої, породженої за доби Відродження уявою Томаса Мора країни, де розвивалося принципово інше суспільство, з всіх поглядів краще за те, що існувало в реальному світі. Схоже, сьогодні це поняття втратило своє значення. Є серйозні підозри, що утопія веде до тоталітаризму. Й справді, схильність до «втілення мрії», в чому дехто бачить основний вимір становлення людства, призвела до кошмарів внаслідок здійснення певних утопій, які зазнали наприкінці минулого століття повного краху. Навіть вжиток цього слова в сучасній мові має…
Пропонуючи довкілля, відмінне від довкілля звичайного світу, відлюдні острови природно дають багату поживу для видінь потвор, які буцімто їх заселяють. Скажімо, Одіссей у певний момент наражається на небезпеку перетворитися на кабана внаслідок підступів віроломної, але спокусливої чарівниці Цирцеї, а згодом зазнає корабельної аварії на острові Циклопів, де серйозно ризикує загинути подібно до своїх супутників, ставши сніданком для одноокого велетня циклопа.
Острови посідають особливе місце у нашій міфології, часто як арена таємничих або надзвичайних подій. Відтяті від решти світу, вони зображуються як притулки, де можна уникнути спілкування з людьми і куди можна втекти від небезпеки, або як місця самітництва, де намагаються знайти спокутування. Розташовані групами, острови мають багато заток для причалювання човнів. Вони можуть бути місцем мешкання потвор. На їхніх берегах споруджені храми для кривавих жертвопринесень, тут можуть з’являтися пірати, які приставляють сюди вкрадені скарби. Або вони можуть бути останньою брамою…
Поміж примарних колон, осяяних нетутешнім світлом, просувається нерухомий клон людини. Коли він роззирається або йде далі своїм уявним шляхом, змінюється перспектива і все нові й нові частини святилища потрапляють у поле зору. Описана тут сцена досить реальна: завдяки технології віртуальних зображень люди в навушниках, сполучених із комп’ютером, можуть «відвідати» церкву в французькому місті Клюні, «пройтися» попід склепінням, «повернутися» праворуч або ліворуч, «задерти голову», або поглянути на малюнки — і все це зробити, перебуваючи за сотні кілометрів від самої церкви. Отак,…
У морській глибині за часів мого дитинства височіла дивовижна споруда, що звалась Rundu, палац Дракона. Незважаючи на таку страхітливу назву, там панувала атмосфера ніжної жіночності. Сам дракон майже не з’являвся. Молода дівчина дивовижної вроди на ім’я Отохім жила в цьому підводному палаці. Його стіни були оздоблені коралами та лазуром. Отохім ходила в екзотичному вбранні. Проте, чи була вона дочка короля-дракона, а чи якоїсь іншої чарівної істоти, моя книжка з малюнками не давала ніякої відповіді.
У романі Жюля Верна «У гонитві за метеором» два астронома-любителя відкривають пролітаючий в космічному просторі метеор, що складається з чистого золота. Величезні розміри боліда і його фантастична вартість валять населення Європи і Америки в шок. Тим часом дивакуватий вчений Зефір Ксірдаль винаходить дивовижну машину, здатну впливати на метеорне тіло, і притягує його до Землі. Коли стає відомо, що золотий метеор повинен впасти, починається паніка. Золото знецінюється, акції перетворюються в папірці, в усьому світі порушується фінансова і політична рівновага. Засмучений Ксірдаль…
Японці ніколи не прагнули опанувати природу, вони намагалися наблизити її до себе і жити з нею в симбіозі. Японський сад, скажімо, що є відтворенням природи, цілковито ґрунтується на засаді шакей (дослівно — «запозичення краєвиду»), завдяки якій реальні прикмети краєвиду впроваджуються у штучне оточення. Бонзай може розглядатися як штучний, здрібнений до краю символ природи у всій її повноті.
У чому сенс жертвопринесення? Ритуал у вигляді жертвопринесення тварин, його роль в різних релігіях досить добре досліджені. Але сучасні вчені всю свою увагу приділяють об’єкту жертвування (тваринам, соку соми і т.д.), не помічаючи головного: духовної сторони цього ритуалу. Тим часом у золотий вік людства (він відомий міфам чи не всіх народів) в жертву приносили саме бажання влади. Навіщо?